Дяків

село Дяків
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Берездівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060010060092763
Основні дані
Засноване	1396
Колишня назва	Жовтневе
Населення	▼360
Площа	2,18 км²
Густота населення	215,6 осіб/км²
Поштовий індекс	30057
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°27′30″ пн. ш. 27°1′50″ сх. д. / 50.45833° пн. ш. 27.03056° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	213 м
Місцева влада
Адреса ради	30053, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Берездів, вул. Богдана Хмельницького, 50
Карта
Дяків
Дяків
Мапа
Дяків у Вікісховищі

Дяків — село в Україні, у Берездівській сільській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області.

З 1964 по 1995 р — Жовтневе.

Розташоване на річці Жарисі, за 27 км від м. Славута та 25 км від залізничної станції, на дорозі Славута — Берездів.

Поблизу села в розкопаних курганах знайдені знаряддя праці доби бронзи.

Село під назвою Дякове (або в документах «Дяков») у 1396 році було надане великим князем Вітовтом князеві Федорові Даниловичу Острозькому^[1]. У 15 столітті перейшло до князів Заславських, а з 1539 року, у власності Іллі Острозького. Врешті перейшло разом з іншими селами до Любомирських, а від них до Сангушків.

В 1887 році в селі 158 будинків і 900 жителів, дерев'яна церква відкрита у 1794 році, церковно-приходська школа у 1860 році.

Відносилось до Жуківської волості, Заславського повіту, було його крайньою північною точкою.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[2].

У 1930 році почались репресії проти селянства, а саме було прийнято, так званий «Пленум Дяківської сільради» 1 березня 1930 року, обговоривши питання про вилучення «соціально-шкідливого елементу» із сільгоспартілі імені Будьонного постановив: «вилучити із села 32 особи — всі куркулі чи середняки». Сюди ж віднесли і церковного старосту Геруса Івана Дем'яновича.

Потім тут містилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», який обробляв 1,8 тис. га орної землі, вирощував зернові культури, цукрові буряки, відгодовував м'ясо-молочну худобу.

З 1964 до 1995 року називалося Жовтневе.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Берездівської сільської громади.^[3]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу Шепетівського району^[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 567 осіб, з яких 245 чоловіків та 322 жінки^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 466 осіб^[6].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Через село курсують автобуси:

• Славута — Мухарів
• Славута — Бесідки
• Славута — Плоска
• Нетішин — Великий Правутин
• Славута — Берездів
• Берездів — Хмельницький
• Славута — Улянівка
• Нетішин — Плоска
• Нетішин — Корець
• Нетішин — Мухарів

Поблизу села в розкопаних курганах знай дені знаряддя праці і зброя доби бронзи, а також поховання комарівської та тшцінецької культур.

• 
  Старостат і дитячий садок
• 
  Сільська церква

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
• Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с.
• Репресивна політика щодо заможного селянства на Славутчині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Деякі віхи з історії Славутчини у світлі археологічних досліджень [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]