Дудин

село Дудин
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Тер. громада	Підкамінська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA46040110060071638
Облікова картка	Дудин
Основні дані
Засноване	600
Населення	272
Площа	0,945 км²
Густота населення	287,83 осіб/км²
Поштовий індекс	80655
Телефонний код	+380 3266
Географічні дані
Географічні координати	49°56′34″ пн. ш. 25°24′32″ сх. д. / 49.94278° пн. ш. 25.40889° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	285 м
Місцева влада
Адреса ради	80670, Львівська обл., Золочівський р-н, селище Підкамінь, вул. Івана Франка, буд. 1
Карта
	Дудин
	Дудин
Мапа
	Дудин у Вікісховищі

Дуди́н — село в Україні, у Підкамінській селищній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Населення становить 272 особи. Орган місцевого самоврядування — Підкамінська селищна рада.

Історія

Станом на 1648 село Дудин мало 1 лан поля (близько 12 га орної землі, на якій приблизно жили 18 чоловік, з кожної особи платили 10 грошів податку). В 1649 р. село Дудин заплатило 10 злотих. В 1648—49 рр. збирали подвійний податок для покриття недоїмки минулих років. Таким чином можна припустити, що у цей час в селі проживало приблизно 50-60 осіб. На 1650 рік Дудин мав заплатити 6,1 злотих податку, а заплатив 6 злотих. Виходить, що одна особа не була спроможна заплатити податок.

В 1661 році село Дудин перебувало у власності Александера Цетнера, галицького каштеляна.

З 1772 по 1918 рр. село було прикордонним пунктом між Австрією та Росією — біля села проходив кордон двох імперій.

В 1880 р. в селі проживало 253 особи.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Підкамінь^[2].

В 1931 р. в селі було 59 господарств, проживала 341 особа.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Підкамінської селищної територіальної громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бродівського району, село увійшло до складу новоствореного Золочівського району^[4].

Боротьба ОУН- УПА

5.ІХ.[1947 р.] в с. Дудин ніч[ч]ю зайшло кількох большевиків до селянина Заяць Петра та, вдаючи повстанців, примушували його, щоб він віддав їм гроші, які взяв за проданого ран[і]ше коня. Господар, пізнавши їх, наробив крику і тим примусив відчепитись.

7.ІХ.[1947 р.] в цьому ж селі зайшов ніч[ч]ю один большевицький бандит до Ковальчук Юліянни, та, вдаючи повстанця, вимагав грошей. Коли господиня не хотіла дати, він вийшов і по хвилині вернув з цілою гурмою собі подібних. Налякана господиня втекла крізь вікно з хати та наробила крику, що змусило бандитів опустити хату.

25.VIII.[1947 р.] застосували большевики в цьому ж селі один з новіших грабункових тріків. До селянина Шпака Володимира вони привезли якусь жінку з с. Нем’яч, яка, ніби, прийшла шукати до 311 нього за вкраденою пшеницею. В часі ревізії пшениці большевики не найшли, але Шпака В. таки арештували, а другим днем приїхали підводою та забрали зі стодоли дві копи пшениці і відвезли до р[айо]ну. Коли пшениця була вже в р[айо]ні, Шпака В. випустили, а він, довідавшись, що сталося, пішов з домаганням повернути йому пшеницю, на що дістав лише голослівну відповідь, що: пшениці вже немає, а тому, що ця жінка на нього набрехала, то вони приказали здати її два метри збіж[ж]а як додаток до контингенту.(2)

1 квітня 1949р бійці УПА в Дудині роззброїли групу ОГП з 14 чоловік. Вбили міліціонерів Співака та Цінцірука (родом з с.Паликорови)(3).

Археологічні дослідження на території села

Під час розкопок в селі Дудин в 2001 р. проведено шурфування території для уточнення хронології пам’ятки, потужності і характеру культурного шару. Окрім того було відкрито велику наземну будівлю стовпової конструкції ХІ-ХІІ ст. [Онищук, 2002]. У 2002 р. об’єктом дослідження стало поселення пізньоримського часу. В результаті розкопок знайдено численний керамічний матеріал, фрагмент леза залізного долота, бронзові пряжку та фібулу, а також унікальну золоту підвіску-кулон, виконану в поліхромному стилі. На основі порівняльно-типологічного методу виявлений матеріал віднесено до фінального етапу існування вельбарської культури. Повсюдно зустрічалися також знахідки періоду Русі (ХІХІІ ст.) [4].