Дуглас Келлі

Дуглас Келлі
(англ.) Douglas Kelley
Народився	11 серпня 1912 Тракі, Каліфорнія
Помер	1 січня 1958 (45 років) Берклі, Каліфорнія ·Самогубство
Громадянство	США
Національність	Американець
Діяльність	Психіатрія, Кримінологія
Галузь	психіатрія і кримінологія
Знання мов	англійська[1]
Заклад	Університет Каліфорнії (Берклі)
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Підполковник

Дуглас Макглашан Келлі (англ. Douglas McGlashan Kelley) (Тракі, 11 серпень 1912 — 1 січень 1958, Берклі) — офіцер військової розвідки Армія США, підполковник , який обіймав посаду головного психіатра у в'язниці Нюрнберг протягом перших місяців Нюрнберзького процесу. Він працював над встановленням дієздатності підсудних перед їхнім судом.

Келлі народився в Тракі, Каліфорнія. Він закінчив Каліфорнійський університет у Берклі та здобув медичний ступінь у Університет Каліфорнії у Сан-Франциско. Він продовжив навчання в Коледжі лікарів та хірургів Колумбійського університету, де в 1941 році здобув ступінь доктора медичних наук.

У 1942 році його призвали на службу до Медичного корпусу армії США на посаду головного психіатра 30-го головного шпиталю в Європейський театр Другої світової війни. Разом із психологом Густавом Гілбертом він провів Тест Роршаха з чорнильними плямами над 22 обвинуваченими в нацистській керівній групі перед першим Нюрнберзьким процесом. Келлі написав дві книги на цю тему: «Двадцять дві камери в Нюрнберзі» та «Справа Рудольфа Гесса». Після обстеження Гесса Келлі дійшов висновку, що цей обвинувачений страждає від «справжнього неврозу, переважно істеричного типу, що прижився на базі параноїдної та шизоїдної акцентуації, з амнезією, частково справжньою, а частково удаваною». Його діагноз підтвердили щонайменше шість інших психіатрів з СРСР, Франції, Великобританії та Сполучених Штатів Америки.

Після повернення до Сполучених Штатів на початку 1946 року та почесного звільнення Келлі був призначений доцентом психіатрії в Медичній школі Боумена Грея в Північній Кароліні. У 1949 році його було призначено професором кримінології в Каліфорнійському університеті в Берклі. У 1950 та 1951 роках він обіймав посаду президента Товариства сприяння кримінології (пізніше Американського товариства кримінології), що тоді базувалося в Берклі.

Роль Келлі виконав Стюарт Банс у документальній драмі BBC 2006 року «Нюрнберзький суд над нацистами», яка зображує події в Нюрнберзі, як і в документальній книзі Джека Ель-Хая «Нацист і психіатр».

Келлі скоїв самогубство на очах у дружини, батька та старшого сина у Новий рік 1958 року під час сімейного зібрання, щоб переглянути гру Rose Bowl по телевізору. Він проковтнув ціанід калію, як і нацистський лідер Герман Герінг, з яким Келлі познайомився під час психіатричної експертизи в Нюрнберзі. За даними Psychology Today, на той час Келлі був алкоголіком і був у стані зневіри, мав «історію похмурих настроїв»; він також висловлював захоплення «контролем Герінга над власною смертю». Ні його син, ні дружина не змогли пролити світло на мотивацію самогубства. В інтерв'ю син Даг Келлі розповів про обставини: «Він готував вечерю, обпікся і вибухнув. Наступне, що ми пам'ятаємо, це те, що він був на сходах і казав, що проковтне ціанід калію і що помре через 30 секунд». Він зробив, як йому погрожували, і помер у ванній кімнаті, не залишивши передсмертної записки.

• 22 камери в Нюрнберзі. Психіатр оглядає нацистських злочинців. Лондон: WH Allen, 1947.

• Бруно Клопфер: Техніка Роршаха. Посібник з проективного методу діагностики особистості. З клінічним внеском Дугласа Макглашена Келлі; вступ Нолана Д.К. Льюїса. Йонкерс-на-Гудзоні: World Book Comp. 1942.

1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.