Дуб бурґундський
| ?Quercus cerris | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Букові (Fagaceae) |
| Рід: | Дуб (Quercus) |
| Вид: | Q. cerris |
| Біноміальна назва | |
| Quercus cerris L., 1753 | |
 Рідний ареал
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Quercus cerris |
 Віківиди: | Quercus cerris |
 EOL: | 1151719 |
| IPNI: | 295941-1 |
 ITIS: | 506534 |
 МСОП: | 194074 |
 NCBI: | 39468 |
Quercus cerris (дуб бурґундський[1]) — вид рослин з родини Букові (Fagaceae); поширений у південній і центральній Європі та у Західній Азії.
Опис
Росте швидко, середнього розміру дерево, приблизно 20 м у висоту. Вид легко відрізнити за жолудями, які мають щетинисті шапки[2]. Стовбур діаметром до 2 м. Крона спочатку конічна, потім розлога. Кора тьмяно-сіра, товста, розтріскана. Гілочки трохи запушені, стають сіро-коричневими. Бруньки яйцюваті з довгими волосистими прилистками. Листки 6–12 × 3–5 см; 5–9 пар часточок з глибокими пазухами; темно-зелені і шорсткі зверху зі зірчастими волосками й блідіші знизу з коротким густим запушенням; верхівка тупа, основа урізана; ніжки листків 0.5–2 см, запушені. Жолудь довжиною до 3 см, сидячий, циліндричний, загострений, укладений на 2/3 в чашечку; чашечка волохата, 1 см заввишки, діаметром 1.8 см, з довгими, стрункими лусками; дозріває через 2 роки[3].
Середовище проживання
Поширений у південній і центральній Європі (Албанія, Австрія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Франція, Греція, Угорщина, Італія, Крит, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія, Словенія, Румунія, Сицилія, Швейцарія, Україна, Туреччина в Європі) та у Західній Азії (Туреччина, Ліван, Сирія)[4][5].
В Україні вид росте на південних схилах вулканічних пагорбів Гутинського хребта серед дубово-липових насаджень — на Закарпатті (с. Юліївці)[6].
Любить сонячні та сухі схили в помірному кліматі з помірним ступенем стійкості до холодів; висота: 50–2200 м. Здається, переносить цілий ряд ґрунтів; найпоширеніший на вільних дренажних, піщаних та кислих ґрунтах, але також відомий на вапняних ґрунтах[2].
Використання
Використовується в ландшафтному дизайні, парках, садах і як придорожні дерева. Деревина низької якості порівняно з іншими видами дуба, але використовується у виробництві бочок, меблів, у суднобудуванні та в дерев'яній підлозі. Чай, виготовлений з кори дубів, корисний для кишки і шлунку. Чашечки використовуються як ґудзики. Жолуді та молоді пагони їдять численні тварини[2].
Загрози й охорона
Немає відомих загроз спеціально для виду Q. cerris. Зростає у ботанічних садах та дендропарках[2].
Галерея
-
стовбур -
бруньки й прилистки -
листок -
сережки -
жолудь -
Ботанічна пам'ятка природи "Дуб бургундський" у м. Берегове
Примітки
- ↑ Quercus cerris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г Gorener V. (2018). Quercus cerris. The IUCN. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 24.08.2020. (англ.)
- ↑ Oaks of the World. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 24.08.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 24 серпня 2020. Процитовано 24.08.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 24.08.2020. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 60.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).