YaChudo

Другий уряд Віктора Януковича

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Другий уряд Віктора Януковича
Україна Україна
13-й Кабінет міністрів Україна
Дата формування4 серпня 2006
Дата розпуску18 грудня 2007
Люди та організації
Президент УкраїниВіктор Андрійович Ющенко
Прем'єр-міністр УкраїниЯнукович Віктор Федорович
Список голів урядуСписок прем'єр-міністрів України
Партія(ї)Партія Регіонів
Історія
ВибориПарламентські вибори в Україні 2006
ПопереднійУряд Юрія Єханурова
НаступнийДругий уряд Юлії Тимошенко

Дру́гий у́ряд Ві́ктора Януко́вича функціонував з 4 серпня 2006 р. по 17 грудня 2007 р.

Створення уряду

7 липня 2006 року у Верховній Раді було утворено «Антикризову коаліцію», до якої увійшли Партія регіонів, Соціалістична партія та Комуністична партія.[1]

4 серпня 2006 «Антикризова коаліція» у Верховній Раді — утворила «Другий уряд Віктора Януковича»; це відбулося лише через 4,5 місяця після голосування на «Парламентських виборах 2006 року». Тобто процес формування уряду після виборів був «надзвичайно розтягнутим» — на виборах-2006 перемогли «партії помаранчевої коаліції» (БЮТ, Блок «Наша Україна», СПУ), але внаслідок позиції президента Ющенка — замість «помаранчевого уряду» було сформовано «Другий уряд Януковича», в який увійшли «9 міністрів від блоку „Наша Україна“ та президента Ющенка»:

  • Увесь силовий блок :
 — міністр оборони (згідно з Конституцією це була квота президента) — Анатолій Гриценко;
 — міністр внутрішніх справ Юрій Луценко;
 — міністр з надзвичайних ситуацій — Віктор Балога (звільнений постановою ВР № 201-V від 5 жовтня 2006 року);
 — міністр юстиції — Роман Зварич.
 — міністр охорони здоров'я — Юрій Поляченко;
 — міністр культури і туризму — Ігор Ліховий;
 — міністр у справах сім'ї, молоді і спорту — Юрій Павленко.

За призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром проголосували 271 депутат.[3][4][5] У той же день Верховна Рада прийняла постанови про звільнення попереднього прем'єр-міністра Юрія Єханурова і припинення повноважень членів його уряду.[6][7] Після цього Янукович представив склад нового уряду, і Верховна Рада затвердила його 269-ма голосами.[3][8][9]

Створення «Антикризової коаліції» супроводжувалося численними «політичними скандалами». Й «Кабмін Януковича-2006» вже через два місяці роботи — опинився у стані «внутрішнього розколу», коли «міністри від „Нашої України“» займали позицію іншу, аніж прем'єр Янукович. А вже 5 жовтня 2006 (повторна заява 16 жовтня 2006) — лідер фракції «Нашої України» у Верховній Раді Р. Безсмертний заявив про перехід «Нашої України» в опозицію; та про вихід з уряду «міністрів від Нашої України» (офіційно «Наша Україна» перейшла в опозицію з 17.10.2006; прем'єр Янукович поступово звільняв з уряду «міністрів від Нашої України» — з жовтня 2006 по січень 2007)[2][10][11]. Тобто коаліція «Нашої України» з «Партією регіонів» протрималася всього лише з серпня по жовтень (два місяці).

Тобто з жовтня 2006 — в Україні розпочалася політична криза другої половини 2006 та 2007 року — в таких умовах кризи другий уряд Януковича працював фактично весь свій термін.

Фракція Так Ні Утримався Не голосував Відсутні
Партія Регіонів 179 0 2 4 1
Блок Юлії Тімошенко 5 0 0 0 124
Блок «Наша Україна» 34 0 0 6 40
СПУ 30 1 0 0 2
КПУ 21 0 0 0 0
Усі фракції 269 1 2 10 167

Склад уряду

Віцепрем'єри

Віцепрем'єри, затверджені постановою Верховної Ради України № 88-V від 4 серпня 2006 року.

призначені в 2007 році:

Міністри

Міністерство Керівник Зображення Партія Дата призначення Постанова ВР
Міністерство агропромислового комплексу Мельник Юрій Федорович УНП 4.08.2006 88-V
Міністерство внутрішніх справ Цушко Василь Петрович СПУ 1.12.2006 412-V
Міністерство вугільної промисловості Тулуб Сергій Борисович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністерство економіки Кінах Анатолій Кирилович ПППУ 21.03.2007 794-V
Міністерство з питань житлово-комунального господарства Попов Олександр Павлович безпартійний 21.03.2007 796-V
Міністерство закордонних справ Яценюк Арсеній Петрович безпартійний 21.03.2007 792-V
Міністерство культури і туризму Богуцький Юрій Петрович НДП 1.11.2006 294-V
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій Шуфрич Нестор Іванович СДПУ(О) 12.12.2006 429-V
Міністерство оборони Гриценко Анатолій Степанович безпартійний 4.08.2006 88-V
Міністерство освіти і науки Ніколаєнко Станіслав Миколайович СПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство охорони здоров'я Поляченко Юрій Володимирович, Гайдаєв Юрій Олександрович КПУ 23.03.2007 832-V
Міністерство охорони навколишнього середовища Джарти Василь Георгійович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністерство палива й енергетики Бойко Юрій Анатолійович РПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство праці і соціальної політики Папієв Михайло Миколайович СДПУ(О) 4.08.2006 88-V
Міністерство промислової політики Головко Анатолій Іванович КПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство регіонального розвитку і будівництва Яцуба Володимир Григорович 21.03.2007 795-V
Міністерство у справах сім'ї, молоді і спорту Корж Віктор Петрович Партія регіонів 1.12.2006 410-V
Міністерство транспорту і зв'язку Рудьковський Микола Миколайович СПУ 4.08.2006 88-V
Міністерство юстиції Лавринович Олександр Володимирович безпартійний 1.11.2006 295-V
Міністр у зв'язках з Верховною Радою Ткаленко Іван Іванович Партія регіонів 4.08.2006 88-V
Міністр Кабінету міністрів Толстоухов Анатолій Володимирович НДП, у квітні 2007 р. перейшов до Партії регіонів 4.08.2006 88-V

Історія призначень

Постановою Верховної Ради України № 88-V від 4 серпня 2006 року призначені

1 листопада 2006 року призначені Богуцький Юрій Петрович і Лавринович Олександр Володимирович . 1 грудня 2006 року призначені Корж Віктор Петрович і Цушко Василь Петрович. 12 грудня 2006 року постановою ВР № 429-V призначений Шуфрич Нестор Іванович

12 січня 2007 року постановою ВР № 597-V призначений віце-прем'єр-міністром Радченко Володимир Іванович (звільнений 25 травня). 8 лютого 2007 року постановою ВР № 647-V призначений віце-прем'єр-міністром Слаута Віктор Андрійович.

21 березня 2007 року призначені

23 березня 2007 року призначений Юрій Гайдаєв. 25 травня призначений Кузьмук Олександр Іванович

30 вересня 2007 року Василь Цушко пішов у відставку.

Падіння кабінету

Президент Ющенко розпустив парламент 2 квітня 2007 року, оскільки вважав, що уряд діяв незаконно під час української політичної кризи 2007 року. Ющенко стверджував, що Конституція дозволяє змінювати сторони лише цілим парламентським блокам, а не окремим депутатам. Ющенко, Янукович і спікер парламенту Олександр Мороз домовилися в кінці травня 2007 року, що вибори відбудуться 30 вересня, за умови, що щонайменше 150 опозиційних і пропрезидентських депутатів офіційно відмовляться від своїх місць, тим самим створивши правові підстави для розпуску парламенту. Так і сталося.

Див. також

Примітки

  1. ↑ РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  2. ↑ а б «Наша Україна» пішла в опозицію разом зі своїми міністрами. Сайт «gazeta.ua», 17.10.2006. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.
  3. ↑ а б Стенограма вечірнього засідання Верховної Ради 4 серпня 2006 року. www.rada.gov.ua. Процитовано 23 лютого 2023.
  4. ↑ Про призначення Януковича В.Ф. Прем'єр-міністром України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  5. ↑ ЯНУКОВИЧ - ПРЕМ'ЄР. Мороз показав йому його місце. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  6. ↑ Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Прем'єр-міністра України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  7. ↑ Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  8. ↑ Про формування складу Кабінету Міністрів України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  9. ↑ ЗНАЙОМТЕСЯ, НОВИЙ УРЯД ЯНУКОВИЧА. Українська правда (укр.). Процитовано 23 лютого 2023.
  10. ↑ Ольга Макарчук. «Наша Україна в опозиції (пропрезидентська Наша Україна відмовилася від участі в широкій коаліції з Партією Регіонів, КПУ та СПУ)». Британське інформ-агентство «BBC», Київ, 4.8.2006.
  11. ↑ «Наша Україна» ще раз заявить про перехід в опозицію. Сайт РБК-Украина, 16.10.2006. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 12 квітня 2011.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).