YaChudo

Дракони Едему

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

«Дракони Едему: Роздуми про еволюцію людського інтелекту»
АвторКарл Саган
Назва мовою оригіналуThe Dragons of Eden: Speculations on the Evolution of Human Intelligence
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваамериканська англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Темаантропогенез Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрнонфікшн[1][2] і есей Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоRandom House Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано1977
Наступний твірМозок Брока Редагувати інформацію у Вікіданих

«Дракони Едему: Роздуми про еволюцію людського інтелекту» (англ. The Dragons of Eden: Speculations on the Evolution of Human Intelligence) — книга Карла Сагана 1977 року, в якій автор поєднує антропологію, еволюційну біологію, психологію та інформатику, щоб представити свою точку зору на те, як міг розвиватися людський інтелект. Назва «Дракони Едему» запозичена з уявлення про те, що рання боротьба людини за виживання проти хижаків, і зокрема страх перед рептиліями, могла призвести до культурних вірувань і міфів про драконів. Книга здобула Пулітцерівську премію[3]. У 2002 році Джон Скойлз і Доріон Саган опублікували продовження книги під назвою «Вгору від драконів»[4].

Зміст

Книга є розширенням Меморіальної лекції імені Джейкоба Броновскі з натурфілософії, яку Саган прочитав в Торонтському університеті. У вступі Саган представляє свою тезу про те, що «розум… є наслідком своєї анатомії та фізіології і нічого більше».

У розділі 2 Саган коротко підсумовує всю історію Всесвіту, починаючи від Великого вибуху й до початку людської цивілізації за допомогою так званого «космічного календаря», — аналогії, де один календарний рік відповідає часу після Великого вибуху. Пізніше Саган використав таку ж аналогію в телесеріалі «Космос».

Саган обговорює у книзі пошуки кількісних засобів вимірювання інтелекту. Він стверджує, що відношення маси мозку до маси тіла є дуже хорошим показником для інтелекту, причому люди мають найвищий коефіцієнт, а дельфіни — другий за величиною, хоча він вважає, що ця тенденція порушується на малих масштабах, де деякі дрібні тварини (зокрема мурахи) посідають непропорційно високе місце в списку. Інші теми включають еволюцію мозку (з наголосом на функції неокортексу в людини), еволюційне призначення сну та сновидінь, навчання шимпанзе жестової мови, призначення вроджених страхів і міфів.

Сприйняття

Пишучи для «Нью-Йорк Таймс», Джон Ленард назвав книгу захопливою й описав Сагана як «наукового Роберта Редфорда, красивого, чіткого та ділового». У 1978 році книга була нагороджена Пулітцерівською премією[5].

У масовій культурі

У 2008 році клавішник і продюсер Тревіс Дікерсон разом з гітаристом-віртуозом Бакетгедом і барабанщиком Брайаном Мантіа випустив альбом під назвою «The Dragons of Eden». Назви треків альбому взяті з розділів книги.

Примітки

  1. ↑ https://www.bookshare.org/browse/collection/31/Pulitzer?limit=50&sortOrder=COLLECTION_YEAR&offset=100&
  2. ↑ http://pulitzer-prize.findthedata.com/d/c/1978
  3. ↑ The Pulitzer Prizes: 1978 Winners. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 10 квітня 2025.
  4. ↑ Skoyles, John & Sagan, Dorion. Up from Dragons: The Evolution of Human Intelligence. McGraw-Hill, 2002, p. xi.
  5. ↑ Dicke, William (21 грудня 1996). Carl Sagan, an Astronomer Who Excelled at Popularizing Science, Is Dead at 62. The New York Times. Процитовано 8 травня 2021.

Література

  • Campbell, David N. "Fascinating Popularization of Special Interest to Educators", Phi Delta Kappan (April 1978). Vol. 59, no. 8. pp. 567–568. JSTOR 20299094.
  • Geschwind, Norman. American Scientist (January–February 1978). Vol. 66, no. 1. p. 91. JSTOR 27848453.
  • Klopfer, P. H. The Quarterly Review of Biology (December 1978). Vol. 53, no. 4. p. 495. JSTOR 2826736.
  • Pitt, Joseph C. Human Ecology (December 1978). Vol. 6, no. 4. pp. 471–473. JSTOR 4602474.
  • The Wilson Quarterly (Autumn 1977). Vol. 1, No. 5. p. 183. JSTOR 40255318.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).