Дочо Касабов

Дочо Касабов
болг. Дочо Касабов
Народився	20 вересня 1880[1]  Севлієво, Габровська обл., Болгарія
Помер	14 липня 1944[1] (63 роки)  Добрич, Болгарія
Громадянство	Болгарія
Діяльність	драматичний актор, режисер, актор театру
Знання мов	болгарська
Заклад	Modern Theatred і Національний театр Івана Вазова
Роки активності	1905 — 1944
IMDb	ID 1007356

Дочо Касабов (болг. Дочо Касабов); 20 серпня 1880, Севлієво — 14 червня 1944, Добрич) — болгарський драматичний актор, режисер та актор театру.

Народився у Севлієво 20 вересня 1880. У період 1901-1903 вивчав сценічне мистецтво в Женеві та Парижі. У 1905 дебютував у «Модерен театър» Георгі Донева. Деякий час грає на сцені Національного театру і «Модерен театър». У 1911 разом з Тома Касабовим у Севлієво створив пересувний «Комичен театър». З 1918 по 1921 працював директором театру «Родина». У 1921-1922 він зіграв у «Камерен театър» Златина Недева. У період 1922-1925 очолював «Задружен театр». Почергово очолює Тарновський обласний театр, Слівенський міський театр та Хасковський міський театр. У 1929 ненадовго відновлює діяльність «Задружен театър». З 1934 був директором Плевенського міського театру, Софійського обласного театру та театрів у Сілістрі і Добричі.

Помер 14 липня 1944 в місті Добріч.

• Барона — «На дъното» на Максим Горки
• Асен и Исак — «Иванко» на Васил Друмев
• Леандър — «Хитрините на Скапен» на Молиер
• Швартце — «Родина» на Херман Зудерман

• «Любовта на студента» от Л. Андреев
• «Иванко» от Васил Друмев
• «Хъшове» от Иван Вазов
• «Майстори» от Рачо Стоянов

• Пътят на безпътните (1928)
• Дядо Иван — След пожара над Русия (1929)
• Нощният пазач — Улични божества (1929)
• Буря на младостта (1930)

• Енциклопедия на българския театър. София, Книгоиздателска къща «Труд», 2008. ISBN 9545287713. с. 217.