YaChudo

Довгиничі

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

село Довгиничі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Овруцька територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18060170220083453 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 81 (2001)
Площа 0,334 км²
Густота населення 242,51 осіб/км²
Поштовий індекс 11158[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°18′9″ пн. ш. 28°40′4″ сх. д. / 51.30250° пн. ш. 28.66778° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		188 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101
Карта
Довгиничі. Карта розташування: Україна
Довгиничі
Довгиничі
Довгиничі. Карта розташування: Житомирська область
Довгиничі
Довгиничі
Мапа
Мапа

CMNS: Довгиничі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Довги́ничі — село в Україні, в Овруцькій територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 81 особу (2001).

Населення

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 195 мешканців, дворів — 33[2], у 1906 році — 215 мешканців, дворів — 35[3], у 1923 році — 224 мешканці, дворів — 40[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 112 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 81 особу[5].

Історія

Поблизу села виявлено поселення доби пізнього палеоліту та неоліту, неолітичні майстерні крем'яних знарядь, могильники доби міді, а також городище, курганний могильник та скарб ювелірних прикрас часів Київської Русі[6]. Колишня власність Лясот. У 1633 році Єжи Лясота заповів село, разом із навколишніми, внукам — Стефанові та Андрієві Мощеницьким[7]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до овруцького маєтку, подимне вносили від 7 дворів[8].

Наприкінці 19 століття — село Норинської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Лежало за 8 верст від Овруча. Належало до православної парафії у Клинці, за 5 верст[2][9].

У 1906 році — сільце Норинської волості (1 стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Овруч становила 8 верст, до волосного центру містечка Норинськ — 7 верст. Поштове відділення — м. Овруч[3].

У 1923 році включене до складу новоствореної Шоломківської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Овруцького району Коростенської округи[10]. Розміщувалося за 8 верст від районного центру м. Овруч та за 1 версту від центру сільської ради с. Шоломки[4]. У 1941—44 роках — центр окремої сільської управи[10].

13 квітня 2017 року включене до складу новоутвореної Овруцької територіальної громади Овруцького району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[12].

Примітки

  1. ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 12 вересня 2020.
  2. ↑ а б Dołhinicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 426. (пол.)
  3. ↑ а б Долгиничи // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 164. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 22 лютого 2026.
  4. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 119. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 22 лютого 2026.
  5. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 22 лютого 2026.
  6. ↑ Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Шоломки, Овруцький район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  7. ↑ Moszczenickim zaś wnukom… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 163. (пол.)
  8. ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 171. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 22 лютого 2026.
  9. ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 395. Процитовано 22 лютого 2026.
  10. ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 267. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 22 лютого 2026.
  11. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 22 лютого 2026.
  12. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 22 лютого 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).