Довгий байрак
48°26′58″ пн. ш. 35°2′42″ сх. д. / 48.44944° пн. ш. 35.04500° сх. д.Довгий байрак (Довга балка; також у XVIII ст. відома під назвою Боброва, ХІХ-ХХ ст. — Жандармська, під час радянської окупації — "Червоноповстанська") — балка в місті Дніпро. Відокремлює центральний пагорб міста (Соборну гору) від другого пагорба, на якому розташовано Центральний (колишній Кіровський) район міста. По балці проходить межа між Соборним і Шевченківським районами міста Дніпро.
Починається біля Запорізького шосе і закінчується поблизу вулиці Паторжинського. По дну балки протікають другий рукав Половиці річка Жабокряч та її притоки — струмки з парку ім. Гагаріна, біля вулиць Івана Сірка та Гусенка, що течуть природними відгалуженнями Довгої балки.
У ХІХ столітті називалась Жандармською від жандармських стаєнь розташованих неподалік від обриву[1]. Відріг балки біля вулиці Івана Сірка мав назву Новожандармський яр[2].
До середини ХІХ століття доходила до Дніпра. У нижній частині мала назву Провалля через неприступні схили центрального пагорба (Соборна гора). У 1850 - х роках - на початку ХХ століття нижня ділянка балки що перетиналась з Катерининським проспектом (нині — Д. Яворницького) була засипана[3], а річку Жабокряч взято в коллектор, згодом названий Червоноповстанським.
З середини ХІХ століття схили балки забудовуються приватними будинками. Наприкінці ХІХст. на західному схилі балки виникла Жандармська слобідка , а на східному — Новожандармська[1]. Також в середині XIX століття в балці було засновано кілька цегляних заводів, одним з яких був Катеринославський цегляний завод Ш. А. Френкеля, частина якого працює і нині, випускаючи тротуарну плитку (більша частина підприємства покинута і обернулася в руїни). На початку ХХ століття над балкою прокладено естакаду вулиці Великої Базарної (нині Святослава Хороброго).
Українська Революція у Дніпрі (1917-1921)
7 вересня 1921 року (або 25 серпня за даними документів) у Жандармській балці було розстріляно 51 повстанця, які входили до підпільної мережі отамана УНР Степового — Блакитного (Костя Пестушка)[4].[5] Працівники ГубНК ідентифікували підпільників по соціяльному становищу так: 28 - інтелігенти, працівники - 4, селяни - 15, ремесленики та поміщики по 1 представнику, кулаки (себто заможні селяни- 3. Завідуючий особливим відділом Катеринославської ГубНК Ізраїль Леплевський у своій доповіді про розгром підпільної організації завершив словами: "Українська Народна Республіка померла!"[6] Перелік розстріляних був таким[7]:
Отамани: Юхим Охтономович Ільченко, Олександр Ксенофонтович Микитенко-Огник, Оврам Михайлович Огій, Марко Васильович Кикоть.
Підпільниці: Віра Лук'янівна Бабенко, Параска (Паша) Лук'янівна Бабенко, Ганна Дмитрівна Уманська, Тетяна Несторівна Дядик, Агнія Єлисеївна Євтушенко, Катерина Олексіївна Рибка, Надія Андріївна Бардашева, Поліна Семенівна Калина, Катерина Йосипівна Мойсеєва, Ганна Степанівна Царенко.
Підпальники та партизани: Максим Харитонович Цибенко, Іван Георгійович Горобець, Іван Петрович Горобець, Сергій Гаврилович Кордуян, Марко Васильович Целина, Пилип Олімпійович Щукін, Іван Андрійович Бардашів, Іван Дем'янович Шпонько, Андрій Єлисейович Калина, Микола Демидович Окатий, Кирило Митрофанович Чебаненко, Петро Іванович Величко, Микола Антонович Максименко, Дорофій Артамонович Товмач, Лаврентій Єгорович Гордієнко, Йосип Созонович Безрідний, Давид Микитович Межевецький, Яків Євстафійович Таран, Павло Никифорович Мар'янченко, Олекса Андрійович Литвиненко, Олександр Трохимович Василенко, Олександр Лук'янович Смолєєв, Іван Григорович Гуртовий, Семен Парфентійович Коваль, Дмитро Савелійович Васич, Григорій Юхимович Тарасенко, Пилип Васильович Яровий, Олександр Петрович Запольський, Порфир Якович Криволоцький, Михайло Іванович Кедровський, Георгій Миколайович Горященко, Олекса Митрофанович Рибка, Іван Капітонович Шабля, Кіндрат Миколайович Бондаренко, Федір Каленикович Бузько, Павло Пилипович Кравченко, Михайло Михайлович Яковенко-Яловенко.
Друга Світова Війна та німецька окупація Дніпропетровська
Восени 1941 року нацистами в лісопарку, у південно-східному відгалуженні Червоноповстанської балки було розстріляно 11 тис. осіб, переважно єврейської національності[8].
На початку 1960-х років у відрозі балки було створено парк імені Ю. Гагаріна, і студентське містечко Дніпропетровського державного університету. У листопаді 2015 року балці було повернено історичну назву Довга.
По Довгій балці проходить межа між Соборним та Центральним районами міста Дніпро[9].
Є однією з найбільш зсувонебезпечних частин міста.
По правому схилу Довгої балки у Соборному районі м. Дніпро від вулиці Святослава Хороброго до Шевченка проходить однойменна вулиця.
У 2021 році в нижній частині балки від вулиці Паторжинського до естакади вулиці Святослава Хороброго, попри протести екологів, було розпочато зведення багатоповерхівок. Середню частину течії річки Жабокряч взято в колектор[10].
Примітки
- ↑ а б Шатров, Михаил (1969). Город на трёх холмах (рос.) . Днепропетровск: "Проминь". с. 187.
- ↑ План губернского города Екатеринослава 1915 года. Типолитографии Сатановского. etomesto.ru.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Долгая (Красноповстанческая) балка. gorod. dp. ua (рос.) . 2016. Архів оригіналу за 21 травня 2018. Процитовано 12. 01. 2017.
- ↑ *Коваль Р. М. Бабенко Віра Лук'янівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 14
- ↑ Розстріляні в Жандармській балці. Катеринослав 1921| Лекція Юрія Пахоменкова|Цикл "Мілітарні студії" (укр.), процитовано 30 серпня 2023
- ↑ Отчет Екатеринославской губернской Чрезвычайной комиссии. С 1-го января 1920 г. по 1-е ноября 1921 г. Екатеринослав, типография Губчека, 1921 (російська) . 1921. с. с. 144-147.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Карімов Назар (4 вересня 2025). (NazarHistory) Жандармська балка – остання Голгофа для патріотів України на Січеславщині - Журнал Violity. violity.com (укр.). Процитовано 11 січня 2026.
- ↑ Слободянюк М. Шахрайчук І. (2004). Рух опору на Дніпропетровщині в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1943 рр (укр.) . Дніпропетровськ: ДНУ. с. 79—80. ISBN 966 - 836 - 300 - 0.
- ↑ Днепропетровск: универсальный атлас (рос) . Киев: ГНПП «Картография». 2013. с. 25—26, 41.
- ↑ Застройка Долгой балки многоэтажными зданиями (рос.) . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).