Попередня дерев'яна церква була збудована у 1726 році майстром Григорієм Ки... (нечіткий напис на перехресних сволоках нави).[9] За іншими даними - рік будови датують 1726 або 1797 роком.[8] Це була тризрубна триверха будівля у бойківському стилі, увінчана пірамідальними верхами з одним заломом над вівтарем і бабинцем та двома над навою. Іконостас для цієї церкви намалював Яцко з Вишні, про що свідчив підпис на храмовій іконі св. Івана Хрестителя: "Рок Бож АХНИ (1658) Яцко маляр з Вишні".
Рукописний латиномовний шематизм Жукотинського деканату за 23.10.1836 р. (лицьова сторона).
У рукописному латиномовному шематизмі Жукотинського деканату Перемиської єпархії УГКЦ за 1836 р. є запис про парафію у Дністрику:
8. Dniestr Holowecki capell. l. Eccl. ad S. Joannem Bapt. patronus Aug. Imperator. Capellanus localis vacat. In matre numerus animarum gr. cat. 598.
Переклад:
Фрагмент з Шематизму 1836 р. 8. Дністр Головецький. Місцева капеланія. Церква святого Івана Хрестителя. Патрон — Найясніший Імператор. Посада місцевого капелана вакантна. У матірній громаді — 579 греко-католицьких душ.
8. Дністр Головецький. Місцева капеланія. Церква святого Івана Хрестителя. Патрон — Найясніший Імператор. Посада місцевого капелана вакантна. У матірній громаді — 579 греко-католицьких душ.[10]
У 1929 р. церкву розібрали. На її місці у тому ж році збудовано дерев'яну хрещату в плані, одноверху, увінчану цибулястою банею з ліхтарем і маківкою будівлю (проєкт Євгена Нагірного).[9]
У 1960 році церкву закрили, у 1989 - наново відкрили (належала до РПЦ, з 1991 - до УПЦ МП).
У 1927 році була збудована плебанія. Анексована радянською владою. На сьогодні церкві не передано.
Богослужбова каплиця Вознесіння ГНІХ
У 2000 році місцева греко-католицька громада розпочала будівництво богослужбової каплиці, яку через 2 роки освятив Владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький.
Атмосферний будинок з чаном “Фірів Пляц” у Дністрику з нетиповим авторським інтер’єром, облаштований усім необхідним для комфортного відпочинку 5-ти осіб серед мальовничої гірської природи.
Гості зможуть не лише відпочити без зайвих очей в повній тиші, але й насолодитися теплом традиційного чанового купання з водою із свердловини, яка за складом близька до мінеральних вод “Нафтуся”.
У будиночку є:
- дві невеличкі комфортні спальні;
- кухня зі всім необхідним (посуд, чай, кава, спеції та інше);
- холодильник, плита, електрочайник;
- просторе місце біля каміну;
- санвузол з душем;
- Wi-Fi;
- тераса зі столиком та кріслами;
- чан на терасі;
- мангал з дровами.
Дім виконано в стилі класицизму. Особливістю інтер’єру є численні вінтажні й антикварні речі, елементи та матеріали з України й Європи, дбайливо зібрані господинею, яка самотужки проектувала дім (наприклад, ручки кухні замовлені з Англії, а у вітальні знаходиться скриня 1869 року із Сум).
У будиночку знаходиться колекція авторських олійних картин власниці дому.
Це ідеальний вибір для тих, хто шукає спокій та релакс у поєднанні з оздоровленням та гармонією з природою, а також бажає подорожувати з домашніми улюбленцями.
↑ абШематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Дрогобич: Коло, 2014. С. 560.
↑ абВасиль Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. Львів, 1998. С. 209.
↑Рукописний латиномовний шематизм Жукотинського деканату за 23.08.1836 р., Державний архів у Перемишлі. Mikrofilm Nr PP-L 1270. Numer archiwum 56. Numer kolejny księgi ewidencji mikrofilmów 822. Zespół Nr 857. Sygnatura 202. Liczba kart 2 ntr. Liczba klatek negatywu 8.