YaChudo

Дичків

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

село Дичків
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Великогаївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040110050077111 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1480
Населення 738
Територія 1.850 км²
Густота населення 398.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47738
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Водойми Гніздечна, Гнізна
Відстань до
обласного центру
10 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Дичків
Місцева влада
Адреса ради 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47
Карта
Дичків. Карта розташування: Україна
Дичків
Дичків
Дичків. Карта розташування: Тернопільська область
Дичків
Дичків
Мапа
Мапа

CMNS: Дичків у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дорожній знак при в'їзді в село
Церква Преображення Господнього
Читальня "Просвіти"

Ди́чків — село в Україні, у Великогаївській сільській громаді Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади[1][2]. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Населення становить 738 осіб (2001).

Історія

Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку[3]. Поблизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.[4]

Перша писемна згадка — 1533.

У 1854 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії)[5].

Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.

В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони й артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева[6].

На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.[7]

Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.

1 серпня 1934 року в рамках реформи на підставі нового закону про самоуправління (23 березня 1933 року) село увійшло до нової сільської гміни Великі Бірки (Тернопільський повіт Тернопільського воєводства)[8].

У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости[9] на р. Гніздечній в Дичкові.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Великогаївської сільської громади[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[11].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610913, розташована у приміщенні клубу.

Результати

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок[14].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи[15].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:

Мова Кількість Відсоток
українська 737 99.86%
білоруська 1 0.14%
Усього 738 100%

Релігія

Пам'ятки

  • Поселення «Дичків I» (черняхівська культура (III—IV ст. н. е.); давньоруський час);
  • Поселення «Дичків II» (висоцька культура (XI—VI ст. до н. е.));
  • Поселення «Дичків III» (висоцька культура);
Дичківське джерело

Пам'ятники

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
  • на честь Незалежності (1993).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

Народилися

  • Іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району);
  • Охримович Любомир (1943) — український вчений у галузі медицини, педагог: канд. мед. наук (1971), декан факультету вдосконалення лікарів (1989-1994), проф. (1994-1999) кафедри кардіології ТДМУ.[17] 
  • Святослав Струс (2003—2022) — український військовослужбовець;
  • Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець, лауреат Республіканського конкурсу аматорського кіно-фото мистецтва.

Проживали

Примітки

  1. ↑ ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
  2. ↑ Лист Тернопільської ОДА від 10 січня 2019 р. № 04-205/42-99
  3. ↑ Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113
  4. ↑ admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  5. ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.130.
  6. ↑ Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент-Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.
  7. ↑ [1][недоступне посилання з липня 2019]Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.
  8. ↑ Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie (PDF).
  9. ↑ Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 165, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
  13. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 165, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
  14. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  15. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  16. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  17. ↑ Б. Рудик. Охримович Любомир Михайлович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 703. — ISBN 966-528-199-2.
  18. ↑ І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.
  19. ↑ Литвин Петро Мирославович // Відкрита Україна. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.
  20. ↑ Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.

Джерела

  • Тихоступ Ж., Уніят В.-Карпович Дичків // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 368—369. — ISBN 978-966-457-246-7.
  • Гаврилюк О., Уніят В. Дичків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 479. — ISBN 966-528-197-6.
  • Дичків [Текст] / О. Омецінський // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 356-367 : фот.
  • "Горіховий сад моїх тривог і надій" [Текст] : [неподалік с. Дичкова Велигаївської ОТГ молодий підприємець з Тернополя С. Фролов чотири роки тому посадив на 10 га горіховий сад] / Г. Макух // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 4 (29 січ.). — С. 1 : фот.
  • Пласконіс В. З рідного села в широкий світ. — Сент-Кетерінс, 1975. Канада.
  • Побер Б. Історія сіл Дичкова та Красівки. — Тернопіль, 2001.
  • Тихоступ Ждан. З Дичковом у серці. Літературно-історичний нарис. — Тернопіль: ТОВ «Новий колір» 2011. — 232 с.
  • Dyczków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 242. (пол.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).