Дичків

село Дичків
Герб
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Великогаївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040110050077111
Основні дані
Засноване	1480
Населення	738
Територія	1.850 км²
Густота населення	398.92 осіб/км²
Поштовий індекс	47738
Телефонний код	+380 352
Географічні дані
Географічні координати	49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	304 м
Водойми	Гніздечна, Гнізна
Відстань до обласного центру	10 км
Відстань до районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Дичків
Місцева влада
Адреса ради	47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47
Карта
Дичків
Дичків
Мапа
Дичків у Вікісховищі

Ди́чків — село в Україні, у Великогаївській сільській громаді Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади^[1][2]. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Населення становить 738 осіб (2001).

Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку^[3]. Поблизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.^[4]

Перша писемна згадка — 1533.

У 1854 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії)^[5].

Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.

В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони й артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева^[6].

На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.^[7]

Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.

1 серпня 1934 року в рамках реформи на підставі нового закону про самоуправління (23 березня 1933 року) село увійшло до нової сільської гміни Великі Бірки (Тернопільський повіт Тернопільського воєводства)^[8].

У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости^[9] на р. Гніздечній в Дичкові.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Великогаївської сільської громади^[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[11].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610913, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 546 виборців, явка 59,16%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 38,63%, за «Голос» — 12,77%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і «Європейську Солідарність» — по 9,35%^[12]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 40,75%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 19,75%, за Арсена Чудика (Радикальна партія Олега Ляшка) — 11,60%^[13].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок^[14].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи^[15].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[16]:

• церква Преображення Господнього (1903; мурована).

• Поселення «Дичків I» (черняхівська культура (III—IV ст. н. е.); давньоруський час);
• Поселення «Дичків II» (висоцька культура (XI—VI ст. до н. е.));
• Поселення «Дичків III» (висоцька культура);

• Гідрологічна пам'ятка природи «Дичківське джерело».
• Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті».

• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
• на честь Незалежності (1993).

Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

• Іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району);
• Охримович Любомир (1943) — український вчений у галузі медицини, педагог: канд. мед. наук (1971), декан факультету вдосконалення лікарів (1989-1994), проф. (1994-1999) кафедри кардіології ТДМУ.^[17] 
• Святослав Струс (2003—2022) — український військовослужбовець;
• Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець, лауреат Республіканського конкурсу аматорського кіно-фото мистецтва.

• Охримович Василь Остапович (1914—1954) — український військовий і політичний діяч. Член УГВР та ЗП УГВР. Майор-політвиховник УПА.
• о. Іван Волянський (1857—1926) — пастирював і тут похований;
• Литвин Петро (1961)^[18],^[19],^[20] — фотожурналіст, підприємець, меценат,

• Тихоступ Ж., Уніят В.-Карпович Дичків // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 368—369. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Гаврилюк О., Уніят В. Дичків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 479. — ISBN 966-528-197-6.
• Дичків [Текст] / О. Омецінський // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 356-367 : фот.
• "Горіховий сад моїх тривог і надій" [Текст] : [неподалік с. Дичкова Велигаївської ОТГ молодий підприємець з Тернополя С. Фролов чотири роки тому посадив на 10 га горіховий сад] / Г. Макух // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 4 (29 січ.). — С. 1 : фот.
• Пласконіс В. З рідного села в широкий світ. — Сент-Кетерінс, 1975. Канада.
• Побер Б. Історія сіл Дичкова та Красівки. — Тернопіль, 2001.
• Тихоступ Ждан. З Дичковом у серці. Літературно-історичний нарис. — Тернопіль: ТОВ «Новий колір» 2011. — 232 с.
• Dyczków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 242. (пол.)