Дихтау

Дихтау карач.-балк. Дых тау
Дих-тау з боку перевалу Кель-Баші
43°03′09″ пн. ш. 43°07′54″ сх. д. / 43.0525° пн. ш. 43.131666666667° сх. д.
Країна	Росія
Регіон	Кабардино-Балкарія
Розташування	Кабардино-Балкарія
Система	Боковий хребет, (Кавказькі гори)
Тип	гора
матеріал	граніт
Висота	5205 м [1]
Висота відносна	2002 м [1]
Ізоляція	64 км
Перше сходження	1888
Дихтау Дихтау (Кавказ) Дихтау Дихтау (Кабардино-Балкарія)
Дихтау у Вікісховищі

Дихтау (карач.-балк. Дых тау, укр. Крута гора) — одна з головних вершин Бічного хребта в центральній частині Великого Кавказу в Кабардино-Балкарії. Висота 5204,7 м.

Дихтау друга за висотою вершина Кавказу (поступається тільки Ельбрусу). Являє собою пірамідальний масив, складений кристалічними породами з вираженими Головною (5204,7 м) та Східною (5180 м) вершинами, розділених вузькою крутою сідловиною. Крім того, в масиві Дихтау альпіністами окремо виділяється 50-метровий жандарм — Пік Пушкіна (5100 м).

На Дихтау прокладено більше 10-ти альпіністських маршрутів. Мінімальна складність 4А (за російською класифікацією) ^[2].

Перше сходження на вершину було здійснено у 1888 році Альбертом Маммері з гірським гідом Генріхом Цурфлюхом (Heinrich Zurfluh) по південно-західному гребеню (4Б)^[2]. В історію альпінізму він вписав своє ім'я швидкісним підйомом (протягом 11 години) по південному гребеню Дихтау (її східного піку, 5180м), яка на той час була найвищою непокореною вершиною Європи. Пара піднялася крижаним кулуаром на крутий передверховий південно-західний гребінь з якого і вийшла на пік.^[3]

Район Безенгі. Льодовик. Складність сходження — 5Б.

• Географический энциклопедический словарь. — Москва: Сов. энциклопедия, 1989. — С. 161(рос.)
• Топографічна карта К — 38 — 27 [1] [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Кабардино-Балкарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.