Диспепсія

Диспепсія
Інші назви	Порушення травлення, індігестія
Спеціальність	Гастроентерологія
Симптоми	Біль або дискомфорт у верхній частині живота, печія, нудота, відчуття переповнення шлунка, раннє насичення, здуття, відрижка
Ускладнення	Ентерит, коліт, дистрофічні зміни печінки (у важких випадках)
Початок	Раптовий (гостра) або поступовий (хронічна)
Тривалість	Для функціональної диспепсії — симптоми тривають щонайменше 3 місяці
Типи	Органічна, функціональна (невиразкова)
Причини	Гастрит, Виразкова хвороба, ГЕРХ, нераціональне харчування, стрес, прийом ліків (НПЗП, антибіотики), панкреатит
Фактори ризику	Куріння, вживання алкоголю, нерегулярне харчування, ожиріння, стресові стани
Метод діагностики	Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС), УЗД органів черевної порожнини, дихальний тест на Helicobacter pylori, аналізи калу та крові
Диференціальна діагностика	Виразка шлунка, рак шлунка, жовчнокам'яна хвороба, хронічний панкреатит, синдром подразненого кишечника
Профілактика	Дотримання режиму харчування, відмова від шкідливих звичок, мінімізація стресів, санація ротової порожнини
Лікування	Корекція дієти (обмеження жирного, гострого, газованих напоїв), антисекреторна терапія, прокінетики, ерадикація H. pylori
Препарати	Інгібітори протонної помпи (Омепразол, Пантопразол), антациди, прокінетики (Домперидон, Ітоприд), H2-блокатори
Прогнози	Зазвичай сприятливий при вчасному лікуванні та зміні способу життя
Частота	Зустрічається у 10–20% дорослого населення
Смерті	Низька (залежить від основної причини, якщо диспепсія органічна)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	DD90.3 (функціональна), MD92 (БДВ)
МКХ-10	K30 (функціональна), R10.1 (біль в епігастрії)
МКХ-9	536.8
DiseasesDB	4031
MedlinePlus	003103
eMedicine	med/613
MeSH	D004415
SNOMED CT	60731008
Dyspepsia у Вікісховищі

Диспепсі́я (від грец. δυς- важко, складно та πέψη — травлення) — збірний термін, що включає групу функціональних розладів травлення, які слід розглядати в клінічній практиці як синдроми, при яких порушуються процеси ферментативної обробки білкової або вуглеводної їжі.

У першому випадку створюються умови для посилення процесів гниття під впливом гнилісної флори, переважно у товстій кишці, у другому — значно збільшуються бродильні процеси під дією флори, що посилено розмножується, як у товстій, так і в тонкій кишках. При тривалій або частій диспепсії розвивається ентерит або ентероколіт.

Диспепсія гнилісна проявляється здуттям, тяжкістю та тупим болем у животі, проносами з гнилісним запахом випорожнень, слабкістю, швидкою втомлюваністю та зниженням апетиту внаслідок загальної інтоксикації продуктами гниття, що утворюються та всмоктуються у кишці (індол, скатол, диметилмеркаптан, сірководень та ін.). При дослідженні калу виявляється креаторея.

Диспепсія бродильна характеризується метеоризмом, бурчанням у кишці, виділенням великої кількості газів, частим, слабозабарвленим пінистим калом з кислим запахом. У калі визначається велика кількість крохмальних зерен, кристалів органічних кислот, клітковини, йодофільних мікроорганізмів.

• У промислово розвинених країнах захворюваність дорослогонаселення складає 14–26%.

• Скарги на проблеми в епігастральній ділянці складають близько 3%від усіх звернень до первинної медичної допомоги.^[1]

У першу чергу, лікар збирає анамнез.Він дізнається основні симптоми хвороби та звертає увагу на симптоми, які не були діагностовані раніше;

наявність тривожних симптомів(втрата ваги, гематемезис , повторне блювання, відчуття, що їжа “застрягає” при ковтанні, дисфагія, біль у верхніх відділах живота, який іррадіює в спину, наявність анемії.

Далі лікар дивиться попередні обстеження та діагностичні процедури, проведені у зв’язку з абдомінальними симптомами та їх результати або проводить наново:

• Фізикальне обстеження
• Запитує загальні показники здоров’я (вага, зріст, ІМТ)

• Оглядає та пальпує живіт (і за потреби проводить ректальне обстеження та оцінку кольору та консистенції калу, якщо в анамнезі є вказівки наможливу кровотечу)

• Проводяться лабораторні дослідження відповідно до симптомів та результатів фізикального обстеження, віку та попереднього діагнозу (запальна етіологія, кровотеча, можлива мальабсорбція чи підозра на злоякісне новоутворення)

• Беруть кров на визначення ШОЕ, роблять загальний аналіз крові із підрахунком тромбоцитів, СРБ,антитіла IgA до тканинної трансглутамінази, генетичний тест на непереносимість лактози.

• Ендоскопічне обстеження роблять, якщо є підозра на кровотечу (замість аналізу на приховану кров в калі)

• За потреби призначають УЗД верхніх відділів живота( має бути першим діагностичним методом дослідження при підозрі на холелітіаз)

• Тривожні симптоми є показанням до гастроскопії (у пацієнтів будь-якого віку).

• За відсутності тривожних симптомів гастроскопія показана, якщо симптоми диспепсії тривають, незважаючи на ерадикацію H. pylori або симптоматичне лікування.

• Гастроскопія показана у пацієнтів, які отримують протизапальну терапію і її не можна припинити, а симптоми диспепсії персистують, незважаючи на застосування ІПП або в анамнезі є пептична виразка.^[1]

При шлунковій та панкреатогенній диспепсії — замісна терапія ферментними препаратами (ацедин-пепсин, абомін, панкреатин, панзинорм, фестал, дигестал, панкурмен, трифермент та ін.). Лікування основного захворювання (хронічний гастрит, хронічний панкреатит).

Відповідна дієта. При аліментарних диспепсіях — голод упродовж 1-1,5 діб. При гнилісній диспепсії у добовому раціоні слід збільшувати кількість вуглеводів, при бродильній — білків (одночасно зменшують кількість низкомолекулярних вуглеводів). При жировій диспепсії обмежують жири.

• Синдром функціональної диспепсії у дітей : навч.-метод. посіб. / І. С. Лембрик. — Івано-Франківськ : Вид-во Третяк І. Я., 2010. — 148 c.
• Довідник дільничого терапевта з фармакотерапії / за ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів : Картя молдовеняске, 1986.