YaChudo

Дисконт

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Диско́нт[1][2] (англ. discount) — у банківській справі дисконт означає операцію купівлі банком цінних паперів[1] за ціною, нижчою від номінальної, указаної на її лицьовому боці. Різниця між номіналом і реальною ціною купівлі становить суму дисконту. Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою[3]:

C = K ⋅ T ⋅ B   100 ⋅ 360 {\displaystyle \mathbf {C} ={\frac {\mathbf {K\cdot T\cdot B} }{\ 100\cdot 360}}} ,
Позначення Опис
С сума дисконту
К номінальна сума облігації
Т строк у днях від дня врахування до дня платежу за облігацією
В відсоткова ставка врахування облігації

У бухгалтерському обліку дисконт — це різниця між номінальною вартістю ринкового інструменту та його вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча за номінальну вартість[4].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Дисконт // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005, С. 298
  3. ↑ Банківські операції: навч. посібник для вузів / В. І. Капран, М. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. І. Омельченко. — К.: ЦНЛ, 2006. — 208 с.
  4. ↑ Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 358

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).