Дисклінація
Дискліна́ція — дефект, що простягається вздовж певної лінії в середовищі, упорядкованому за орієнтацією чи напрямком окремих складових[1].
Це дефект у молекулярному орієнтаційному порядку на противагу до дислокації, яка є дефектом у молекулярному позиційному порядкові.
Застосування
- Теорія дисклінацій пояснює пентагональну псевдосиметрію в деяких кристалітів[2].
- Використання дисклінацій може бути корисне при описі роботи елементів біологічних структур[3].
Див. також
Примітки
- ↑ M. Murayama, J. M. Howe, H. Hidaka, S. Takaki. Atomic-Level Observation of Disclination Dipoles in Mechanically Milled, Nanocrystalline Fe. Science 29 (2002) 2433. doi:10.1126/science.1067430
- ↑ Nobara A., Imura T. Fivefold twinned smacopper crystals grown by redaction of CuJ, v. 27, No 3. — J.Phys.Soc.Japan. — 1969. — С. 793.
- ↑ Harris W.F., Scriven L.E. Function of dislocation in cell walls and membranes : [англ.] // Nature. — 1970. — Vol. 228, № 5274. — С. 827—829.
Джерела
- Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- MIT news. Massachusetts Institute of Technology [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з кристалографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).