YaChudo

Динка (мова)

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Динка
Thuɔŋjäŋ
Поширення мови динка в Південному Судані.
Поширення мови динка в Південному Судані.
Поширена вПівденний Судан Південний Судан
РегіонСхідна Африка
Носії1 365 900[1]
Писемністьлатиниця, арабське письмо
КласифікаціяDinka–Nuerd[2] і Нілотські мови[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний статус
ОфіційнаПівденний Судан[4]
Коди мови
ISO 639-2din
ISO 639-3din (макромова)
  • dip (північно-східна динка)
  • diw (північно-західна динка)
  • dib (південно-центральна динка)
  • dks (південно-східна динка)
  • dik (південно-західна динка)
IETFdin Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Динка (значення).

Ди́нка (самоназва Thuɔŋjäŋ, Thuɔŋ ee Jieng чи просто Jieng) — макромова[1], якою розмовляють представники народу динка в Південному Судані. Належить до ніло-сахарської макросім'ї, кір-аббайської сім'ї. До складу цієї макромови входять такі мови: північно-східна динка (штати Джонглей і Верхній Ніл)[5], північно-західна динка (штат Ель-Вахда (Юніті))[6], південно-центральна динка (штат Озерний)[7], південно-східна динка (штат Джонглей)[8], південно-західна дінка (штати Північний Бахр-ель-Газаль, Вараб, Західний Бахр-ель-Газаль)[9]. У Південному Судані вивчається в початкових школах[5][7][8][9].

Писемність

Мова динка користується латинською абеткою та арабським письмом.

Латинське письмо[10][11]

Перші спроби запису мови динка були здійснені італійськими та німецькими християнськими місіонерами у 1860-их роках. Було оприлюднено граматики, словники та інші тексти цією мовою. Впродовж 1928—1950 років місіонери розробляли орфографії для динка, а також займалися перекладом Біблії та розробкою навчальних матеріалів. Стандартизована латинська абетка була прийнята на мовній конференції в селищі Реджаф (зараз — Південний Судан) у 1928 році[12].

A a Ä ä B b C c D d Dh dh E e Ë ë Ɛ ɛ Ɛ̈ ɛ̈ G g
/a/ /a̤/ /b/ /c/ /d/ /d̪/ /e/ /e̤/ /ɛ/ /ɛ̤/ /g/
Ɣ ɣ I i Ï ï J j K k L l M m N n Nh nh Ny ny Ŋ ŋ
/ɦ/ /i/ /i̤/ /ɟ/ /k/ /l/ /m/ /n/ /n̪/ /ɲ/ /ŋ/
O o Ö ö Ɔ ɔ Ɔ̈ ɔ̈ P p R r T t Th th U u W w Y y
/o/ /o̤/ /ɔ/ /ɔ̤/ /p/ /ɾ/,
/r/		 /t/ /t̪/ /ṳ/ /w/ /j/
  • Букви ä, ë, ɛ̈, ö, ɔ̈, u позначають придихові голосні.
  • Звуки [w] та [j] в кінці слів передаються буквами u та i відповідно.
  • Довгі голосні позначаються двома буквами для голосних: aa, ëë, ïï, ii, öö, ɛ̈ɛ̈, uu, oo, ɛɛ, ää, ee, ɔɔ, ɔ̈ɔ̈.
  • Дифтонги передаються написанням двох (або трьох — коли у складі дифтонга є довгий голосний) букв для голосних: iɛ, iɛɛ, iɛ̈, iɛ̈ɛ̈, uɔ, uɔɔ, uɔ̈, uɔ̈ɔ̈.
  • Тони на письмі не позначаються (в мові динка їх чотири: високий, низький, спадаючий, зростаючий)[13].

Арабське письмо

У часи, коли Південний Судан і Судан становили єдину державу, розроблялась арабська абетка для мови динка та інших місцевих мов. Вибір саме арабської графіки пояснювався тим, що це сприятиме єдності держави, оскільки державною мовою була арабська. З метою розробки нового алфавіту було створено групу, яку очолив Халіл М. Асакір, — лінгвіст з Каїрського університету. Ця група працювала в суданських провінціях Бахр ель-Газаль та Екваторія, і в 1960 році випустила книги мовами динка, занде, барі, мору, латука, написані арабським письмом. У той же час у провінції Верхній Ніл розробкою арабського письма для мов шіллук, ачолі та ануак займався лінгвіст Гарві Гукстра (Harvey Hoekstra). У 1960-их роках суданська група на чолі з Юсіфом аль-Халіфа Абу-Бакром, та Гарві Гукстра ухвалили рішення про використання стандартизованого арабського письма для мов півдня Судану[12]. Розробкою арабської азбуки для мови динка займається також Ісламська організація з питань освіти, науки і культури (إيسيسکٯ‎/ISESCO)[14]. Розробка відбувалася в Хартумі в Міжнародному університеті Африки. У ній брав участь Юсіф аль-Халіфа Абу-Бакр, який ще у 1960-их роках створював арабський алфавіт для мов півдня Судану[15].

Примітки

  1. ↑ а б Dinka [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  2. ↑ Glottolog / за ред. H. Hammarström, R. Forkel, M. Haspelmath — Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планка.
  3. ↑ Крістал Д. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 314. — ISBN 978-0-521-42443-1
  4. ↑ The Transitional Constitution of the Republic of South Sudan, 2011 (PDF). Government of South Sudan. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2011. Процитовано 17 лютого 2017.
  5. ↑ а б Dinka, Northeastern [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  6. ↑ Dinka, Northwestern [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  7. ↑ а б Dinka, South Central [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  8. ↑ а б Dinka, Southeastern [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  9. ↑ а б Dinka, Southwestern [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Ethnologue, 18th Edition. 2015
  10. ↑ Hélène Fatima Idris. «Modern developments in the Dinka language». Ст. 51—52.
  11. ↑ Russell Norton. «Metrical stress in Dinka». Ст. 1.
  12. ↑ а б Hélène Fatima Idris. «Modern developments in the Dinka language». Ст. 19—21.
  13. ↑ Bert Remijsen. «Tone systems of Dinka dialects». Слайд 7.
  14. ↑ Proposal to add Arabic script characters for African and Asian languages. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Ст. 23.
  15. ↑ Barbara Casciarri, Munzoul A. M. Assal, François Ireton. «Multidimensional change in Sudan (1989—2011): reshaping livelihoods, conflicts and identities». [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.] Ст. 271.

Література

  • Andersen T. (1987). «The phonemic system of Agar Dinka». Journal of African Languages and Linguistics 9, 1–27.
  • Andersen T. (1990). «Vowel length in Western Nilotic languages». Acta Linguistica Hafniensia 22, 5–26.
  • Andersen T. (1991). «Subject and topic in Dinka». Studies in Language 15, 265—294.
  • Andersen T. (1993). «Vowel quality alternation in Dinka verb inflection». Phonology 10, 1–42.
  • Beltrame, G. (1870). Grammatica della lingua denka. Firenze: G. Civelli.
  • Deng, Makwei Mabioor (2010). Piööcku Thuoŋjäŋ: The Elementary Modern Standard Dinka (Multilingual Edition), Xlibris, ISBN 1-4500-5240-1.
  • Malou, Job. (1988) Dinka Vowel System. Summer Institute of Linguistics and the University of Texas at Arlington Publications in Linguistics. ISBN 0-88312-008-9.
  • Mitterrutzner, J. C. (1866). Die Dinka-Sprache in Central-Afrika; Kurze Grammatik, Text und Worterbuch. Brixen: A. Weger.
  • Nebel, A. (1979). Dinka–English, English–Dinka dictionary. 2nd. ed. Editrice Missionaria Italiana, Bologna.
  • Nebel, A. (1948). Dinka Grammar (Rek-Malual dialect) with texts and vocabulary. Instituto Missioni Africane, Verona.
  • Trudinger. R. (1942–44). English-Dinka Dictionary. Sudan Interior Mission
  • Turhan, S. and S. Hagin. (2005) Milet Picture Dictionary English-Dinka. (at WorldLanguage.com).

Додаткові джерела і посилання


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).