Джордж Бідл

Джордж Бідл
англ. George Beadle
Народився	22 жовтня 1903 Вагу, Небраска, США[1][2][3]
Помер	9 червня 1989 (85 років) Помона, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[2][4][3]
Країна	США[2]
Діяльність	генетик, викладач університету, біолог
Alma mater	Корнелльський університет (1931)[5][6] Університет Небраски-Лінкольнаd[5]
Галузь	генетика
Заклад	Гарвардський університет[7] Чиказький університет[7] Каліфорнійський технологічний інститут[7] Стенфордський університет[7] Весліанський університет Університет Небраски-Лінкольнаd
Членство	Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук AAAS[8] Національна академія наук США Академія наук Японії[9] Американське філософське товариство
Батько	Chauncey Elmer Beadled[10]
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1950) Премія Вільяма Проктера за наукові досягнення (1981) Thomas Hunt Morgan Medald (1984) Kimber Genetics Awardd (1960) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (28 квітня 1960) Сілліманівські меморіальні лекції (1945) медаль Менделяd (1958)
Джордж Бідл у Вікісховищі

Джордж Велс Бідл (англ. George Wells Beadle; 22 жовтня 1903, Вагу, Небраска — 9 червня 1989) — американський генетик.

Батько Джорджа був фермером і мав ферму площею 40 акрів недалеко від Вагу. Мати Бідла померла, коли йому було чотири роки, і Бідла, його брата та сестру виховував батько та домогосподарки ферми. Батько Джорджа думав, що він може стати фермером. Однак вчитель природознавства у старшій школі заохочував Бідла вступити до коледжу. Він закінчив сільськогосподарський коледж Університету Небраски зі ступенем з природничих наук.^[11]

У 1926 році закінчив університет Небраски, а потім Корнельський університет. У 1931—1936 роках — був співробітником Каліфорнійського технологічного інституту, у 1946-61 роках — став професором. У 1937—1946 обіймає посаду професора Стенфордського університету. У 1961—1968 — президент Чиказького університету.

У 1937 році Бідл об'єднався з Едуардом Тейтемом у Стенфордському університеті, щоб виділити та ідентифікувати «речовини», що відповідають за колір очей. Їх перевершила інша група; але це лише переконало Бідла, що їм потрібна простіша генетична система для вивчення дії генів. Він знайшов її у грибах Neurospora, і в 1940 році Бідл перетворив свою лабораторію з вивчення дрозофіли на установку для вирощування та культивування Neurospora.^[11]

План Бідла полягав у тому, щоб спричиняти мутації Neurospora та перевіряити наявність дефіциту поживних речовин. Він був обґрунтованим; однак гарантії успіху не було. Бідл і Татум заздалегідь домовилися протестувати 5000 культур, перш ніж відмовитися від цієї ідеї. Вони зібрали та зберігали понад 1000 опромінених культур, перш ніж фактично протестувати будь-яку з них. Успіх прийшов з 299-ю культурою. Бідл і Тейтем опублікували свої результати в 1941 році та розділили Нобелівську премію з фізіології та медицини 1958 року.^[11]

Білл є автором робіт по цитології і генетиці, а також досліджень в області генетичного контролю метаболізму, фізичних і хімічних основ спадковості. Всебічно досліджував (у дослідах з маїсом, плодовою мушкою і грибами Neurospora) природу і функції генів, встановив здатність бактерій поєднувати чужорідні генетичні субстанції із власними.

Нобелівська премія з медицини (1958) спільно з Е. Тейтемом і Дж. Ледербергом за дослідження з генетики мікроорганізмів.

• Genetical and cytological studies of Mendelian asynapsis in Zea mays, N. Y., 1930;
• An introduction to genetics …, Phil. — L., 1939 (разом з A. H. Sturtevant);
• Genetic control of metabolism, Wash., 1952;
• Genes and chemical reactions in Neurospora, в кн.: Les prix Nobel en 1958, Stockh., 1959.