Джон Ребак
| Джон Ребак | |
|---|---|
| Народився | 1718[2][1][…]  Шеффілд, Велика Британія |
| Помер | 17 липня 1794[1] Бонесс, Bo'nessd, West Lothiand, Шотландія, Королівство Велика Британія |
| Країна |  Королівство Велика Британія |
| Діяльність | винахідник, хімік, лікар, бізнесмен |
| Alma mater | Единбурзький університет |
| Знання мов | англійська |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Брати, сестри | Ebenezer Roebuckd |
| Діти | Benjamin Roebuckd |
| Нагороди | |
Джон Ребак з Кіннейла (1718 — 17 липня 1794) — англійський винахідник і промисловець, який відіграв важливу роль у промисловій революції і відомий розвитком промислового виробництва сірчаної кислоти. З 1764 — член Лондонського королівського товариства.
З життєпису
Джон Ребак народився в Шеффілді, де його батько, також Джон Ребак, мав процвітаючий виробничий бізнес.
Після відвідування Шеффілдської гімназії та академії доктора Філіпа Додріджа в Нортгемптоні. Ребак вивчав медицину в Единбурзі, де він захопився хімією. Він закінчив ступінь доктора медицини в Лейденський університет у 1742 році. Ребак розпочав медичну практику в Бірмінгемі, але багато часу присвятив хімії, особливо її практичному застосуванню. Серед найважливіших його ранніх досягнень у цій галузі було введення в 1746 р. свинцевих конденсаційних камер для виробництва сірчаної кислоти.[4][5] Разом із Самуелем Гарбеттом у 1749 році він побудував фабрику в Престонпанс, у Шотландії, для виробництва кислоти, і протягом кількох років вони користувалися монополією.
Далі Рубак зайнявся виробництвом заліза і в 1759 р. заснував Карронський металургійний завод — металургійний завод у Карроні Стерлінгшир з Гарбеттом та іншими партнерами (Ебенезер Робук, Томас Рубак, Вільям Каделл та ін).[6] Там він вніс різні вдосконалення у способи виробництва, включаючи перетворення (запатентовано в 1762 р.) чавуну в ковке залізо «дією порожнистого вугілля», що викликається потужним штучним вибухом. Ебенезер загинув у 1771 р. у аварії: під час перегляду робіт величезний шматок заліза впав на нього.[7] Ебенезер активно сприяв успіху металургійного заводу, і після його смерті якість продукції заводу знизилася.
Ребак також орендував шахту у Бонесс для постачання вугілля на Карронський металургійний завод, але, опускаючись до нових пластів, він зіткнувся з такою кількістю води, що це створило проблеми. Для її відкачки застосовували двигун Джеймса Ватта, Ребак зв'язався з його винахідником. В обмін на дві третини частки винаходу він допоміг Ватту вдосконалити його деталі, сплативши борги Ватту та надавши йому місце для роботи.[8] The workplace became known as James Watt's Cottage and was built in a secluded area of Kinneil House as Roebuck was worried about industrial espionage.[9]
Проблеми Ребака на заводі Карронському заводі і у вугільній галузі, посилені невдачею спроби виробництва лугу, призвели його до фінансових труднощів, і він був змушений продати свою частку в двигуні Ватта Метью Боултон натомість за анулювання боргу в 1200 фунтів стерлінгів. Згодом Робуку довелося відмовитись від зацікавленості роботами Бонесса, він продовжував керувати ними та проживати в сусідньому Кіннейл-Хаус, де займався сільським господарством у значних масштабах.
Джон Ребак помер у 1794 р. і був похований на подвір'ї Кариден біля церкви Бонесса.
Джерела
- Chisholm, Hugh, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (англ.) (вид. 11-те). Cambridge University Press.
- Dictionary of National Biography, 1885—1900/Roebuck, John (1718—1794) [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ Early Modern Letters Online
- ↑ Derry, Thomas Kingston; Williams, Trevor I. (1993). A Short History of Technology: From the Earliest Times to A.D. 1900. New York: Dover.
- ↑ Kiefer, David M. (2001). Sulfuric Acid: Pumping Up the Volume. American Chemical Society. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 21 квітня 2008.
- ↑ Famous Men and Carron Works: VII John Roebuck, M.D. Falkirk: Carron Company. 1931. с. 5.
- ↑ The Scots Magazine, vol. xxxiii, p. 558.
- ↑ Smiles, Samuel (1878). Lives of the engineers : the steam-engine : Boulton and Watt. London: John Murray, Albemarle Street. с. 90–94.
- ↑ Carnegie, Andrew. James Watt (Famous Scots Series). Edinburgh: Oliphant Anderson and Ferrier. с. 48—51.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).