YaChudo

Джон Болтон

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Болтон.
Джон Болтон
англ. John Bolton Редагувати інформацію у Вікіданих
Джон Болтон
Джон Болтон
27-й Радник президента США з національної безпеки
9 квітня 2018 — 10 вересня 2019
ПрезидентДональд Трамп
ПопередникГерберт Мак-Мастер
НаступникРоберт О'Браєн
25-й Постійний представник США в ООН
1 серпня 2005 — 9 грудня 2006
ПрезидентДжордж Вокер Буш
ПопередникДжон Денфорт
НаступникЗалмай Халілзад
Народився20 листопада 1948 (77 років)
Балтимор
Відомий якполітик, дипломат, адвокат, державний службовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиCovington & Burlingd, Kirkland & Ellisd, Американський інститут підприємництва, Державний департамент США, Міністерство юстиції США, USAID, Covington & Burlingd, Fox News Channel і The Weekly Standardd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЄльська школа права, McDonogh Schoold і Коледж Ґрейс Гопперd Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяРеспубліканська партія США
РелігіяЄвангелічно-лютеранська церква в Америці і лютеранство[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Джон Роберт Болтон (англ. John Robert Bolton; нар. 20 листопада 1948, Балтимор, Меріленд) — американський політик-республіканець і дипломат, який працював послом США в Організації Об'єднаних Націй з 2005 по 2006 роки. Болтон відомий своїм критичним ставленням до ООН.

Отримав юридичну освіту в Єльському університеті. Під час президентства Рональда Рейгана і Джорджа Буша-старшого працював на різних посадах у Держдепартаменті, Міністерстві юстиції та Агентстві США з міжнародного розвитку (USAID). При адміністрації Джорджа Буша-молодшого був заступником державного секретаря з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки.

З 9 квітня 2018 р.  по 10 вересня 2019 р. — радник президента США Трампа з національної безпеки.[2][3]

Життєпис

У 1989—1993 роках помічник держсекретаря США у справах міжнародних організацій.

У 2001–2005 — заступник держсекретаря з контролю за озброєннями. Посол США в ООН в 2005–2006. Пішов у відставку 9 грудня 2006. На цій посаді його змінив Пуштун Халілзад Залмай. З січня 2007 Болтон працює на посаді старшого наукового співробітника в Американському інституті підприємництва, з літа 2007-го обраний в члени вченої ради[4].

Болтон відомий своїми консервативними поглядами на зовнішню політику. Він є прихильником жорсткої лінії по відношенню до країн так званої «осі зла» — Північної Кореї, Ірану, Куби, Росії та її союзників. Зокрема, у 2002 Болтон звинуватив керівництво Куби і особисто Фідель Кастро в експорті біологічної зброї в «країни-ізгої». У 2003 став активним прихильником вторгнення до Іраку. У травні 2007 Болтон виступив із закликом до адміністрації президента США якомога швидше провести військову операцію і щодо Ірану[5].

Незважаючи на те, що Болтон більше року був представником США в ООН, він не приховував свого скептицизму щодо цієї інституції — «Немає такого поняття, як ООН. Є тільки світове співтовариство, яке може очолювати лише єдина в світі наддержава, якою є Сполучені Штати».

У червні 2010 року разом з низкою відомих політиків заснував міжнародну громадську організацію «Ініціатива друзів Ізраїлю» («Friends of Israel Initiative»), одне із завдань якої — боротьба з делегітимації держави Ізраїль[6].

Протягом останніх років Болтон виступає за озброєння України та надання їй перспективи членства у НАТО. Критикував зовнішню політику президента США Барака Обами, розглядав ситуацію в Україні як приклад провальних рішень офіційного Вашингтона. Був одним із претендентів на посаду Державного секретаря США в уряді Дональда Трампа.

Радник президента США з питань національної безпеки

18 лютого 2017 р. повідомлялося, що президент Трамп провів інтерв'ю з Болтоном та трьома іншими, щоб визначити, хто займатиме посаду радника з національної безпеки замість звільненого генерал-лейтенанта Майкла Т. Флінна.[7][8]

З 13 лютого 2017 по 20 лютого 2017 цю посаду займав Джозеф Кіт Келлог.

З 20 лютого 2017 по 9 квітня 2018 радником президента Трампа був Герберт МакМастер.[9]

U.S. Міністр оборони Джеймс Меттіс вітає представника Ради національної безпеки Болтона в Пентагоні у березні 2018 року

Болтон розпочав свою роботу як радник з питань національної безпеки 9 квітня 2018[3]

The New York Times пише, що підйом Джона Болтона та Майка Помпео разом з відходом Рекса Тіллерсона та генерала Макмастера означає, що зовнішня політична команда Трампа є «найбільш радикально агресивною командою зовнішньої політики навколо американського президента в сучасній пам'яті», і порівняла її з командою зовнішньої політики навколо Джорджа Буша, зокрема з Діком Чейні і Дональдом Рамсфельдом.[10]

10 квітня 2018 року Радник президента США з внутрішньої безпеки Том Боссерт подав у відставку на прохання Болтона.[11]

10 вересня 2018 у своєму першому програмному виступі як Радник з питань національної безпеки Джон Болтон, зокрема, критикував Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. Болтон заявив, що США готові застосувати санкції проти МКС, якщо він проведе розслідування проти американських військ в Афганістані.[12] «Ми будемо забороняти їхнім суддям та прокурорам в'їжджати до Сполучених Штатів. Ми будемо запроваджувати санкції проти їхніх коштів в американській фінансовій системі, і ми будемо переслідувати їх у кримінальній системі США. Ми будемо робити те ж саме для будь-якої компанії чи держави, які допомагають суду в розслідування проти американців».[13]

Нагороди

Примітки

  1. ↑ ТАРС — 1904.
  2. ↑ Джон Болтон: що новий радник Трампа з національної безпеки говорив про Україну?. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 11 квітня 2018.
  3. ↑ а б Salama, Vivian (9 квітня 2018). John Bolton back on the job, as President Trump weighs Syria options. NBC News (амер.). Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
  4. ↑ Американський інститут підприємництва (англ. American Enterprise Institute).
  5. ↑ Колишній посол США в ООН призвав до нападу на Іран: Мир: Lenta.ru. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  6. ↑ «The Times» Support Israel: if it goes down, we all go down (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  7. ↑ Boyer, Dave (18 лютого 2017). Trump to Interview Bolton, 3 Others for National Security Adviser Post. The Washington Times. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  8. ↑ Baker, Peter; Haberman, Maggie (19 лютого 2017). Trump Meets With Four Candidates for National Security Adviser. The New York Times. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 20 лютого 2017. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  9. ↑ Trump Chooses H.R. McMaster as National Security Adviser. New York Times. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 20 лютого 2017.
  10. ↑ Sanger, David E. (22 березня 2018). With Bolton, Trump Creates a Historically Hard-Line Foreign Policy Team. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  11. ↑ Correspondent, Michael Calia. Trump's top homeland security advisor Tom Bossert to resign. CNBC. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 10 квітня 2018.
  12. ↑ McKelvey, Tara (10 вересня 2018). International Criminal Court: US threatens sanctions. www.bbc.co.uk. BBC. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  13. ↑ США готові до санкцій проти Міжнародного кримінального суду в Гаазі — Білий дім [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Європейська правда, 10 вересня 2018
  14. ↑ Порошенко нагородив радника Трампа Болтона іменною вогнепальною зброєю [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ІнА «Українські Новини», 2 жовтня 2018 р.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).