YaChudo

Джон Бланш

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Джон Бланш
Народження26 жовтня 1948[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1 червня 2026[1] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьілюстратор Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокфентезі, наукова фантастика

Джон Бланш (англ. John Blanche; 26 жовтня 1948[2] — 3 червня 2026)[3] — британський ілюстратор фентезі та наукової фантастики, а також модельєр, який працював над журналом Games Workshop White Dwarf, іграми Warhammer Fantasy Battle, Warhammer Fantasy Roleplay, Warhammer 40,000 та Warhammer Age of Sigmar. Був артдиректором компанії, ілюстрував різні ігрові книги та видання серії Fighting Fantasy.

Ранні роки

Бланш народився в робітничій родині в повоєнній Англії та виріс у муніципальному житловому кварталі в 1950-х роках,[4] періоді, який він описував як «сірий і плаский»,[5] позбавлений візуального багатства, доступного сучасній молоді. Натомість раннє натхнення він черпав із кіно, своїх колекцій іграшкових солдатиків та малювання історичних воїнів на зворотах старих рулонів шпалер.[5]

У 1960-х роках Бланш познайомився з мистецтвом і мистецькими течіями, згодом вступив до мистецького коледжу, де його прийняли на курс завдяки малюнкам і картинам батальних сцен та доісторичних сутичок.[5] Він згадував, що там йому сказали, що він «має романтичний дух, але цим ніколи не заробить собі на життя, тож немає сенсу цим займатися».[4]

[...] Люди там, здавалося, не усвідомлювали мистецтва в усій його героїчній величі. [...] Люди відступали назад і очікували, що я перетворюся на якогось екзистенціаліста. Що ж, я навіть не міг написати це слово, тож занурився в графіку й відкрив для себе ілюстрацію, хіпі-культуру та «Володаря перснів». Навіть тоді мені казали ніколи не вигадувати заради самого вигадування і що я ніколи не знайду роботу, малюючи ангелів, драконів, гоблінів і тролів.[5]

Після закінчення коледжу Бланш деякий час працював асистентом таксидерміста в маєтку георгіанської доби, а у вільний час займався створенням моделей, малюванням дикої природи та фантастичних сцен.[5]

Кар'єра

Відкривши для себе опубліковані зразки фентезійного мистецтва, поширені на той час, Бланш почав готувати роботи до публікації, зрештою переїхав до Лондона й звернувся до художника та видавця Роджера Діна. Дін дав йому можливість працювати позаштатним ілюстратором, і надалі Бланш упродовж кінця 1970-х і початку 1980-х років створював обкладинки книжок та внутрішні ілюстрації, зокрема п'ять ілюстрацій до компендіуму Девіда Дея A Tolkien Bestiary.[5][6]

Приблизно в цей самий час, наприкінці 1970-х років, Бланш став завзятим колекціонером металевих мініатюр, а згодом і фентезійних мініатюр, коли вони стали доступними. У 1982 році він працював над лінійкою мініатюр з Asgard Miniatures.[7]

У наступні роки він написав численні статті для White Dwarf про це хобі, а також долучався до створення й нагляду за дизайном мініатюр. Кілька його робіт були представлені в книжці Heroes for Wargames 1986 року,[8] а за одну зі своїх мініатюр він отримав нагороду Master Painter на британському конвенті Games Day у 1987 році.[5]

Games Workshop

У 1977 році Бланш почав співпрацювати з Games Workshop, створивши обкладинку для 4-го випуску їхнього ігрового видання White Dwarf[9] та обкладинку першого британського видання Dungeons & Dragons, ліцензією на яке у Великій Британії володіла компанія.[10] У 1978 році він створив першу повноколірну обкладинку журналу для 7-го випуску.[11] Після 1979 року він продовжив працювати для компанії, зокрема створював подальші ілюстрації для журналу та оформлення коробки першого видання власної гри Games Workshop Warhammer Fantasy Battle у 1983 році.[5][12]

Після переїзду компанії до Ноттінгема у 1986 році Бланш зрештою став артдиректором Games Workshop завдяки знайомству з новим керівником Браяном Анселлом. Він керував внутрішнім художнім відділом, замовляв роботи зовнішнім ілюстраторам і створював дизайни для Citadel Miniatures та ілюстрації.[5][13] Упродовж багатьох років він наглядав за регулярними рубриками про мистецтво й розпис мініатюр у White Dwarf і сам долучався до них, а також створив численні ілюстрації для ігор Games Workshop. Разом з іншими художниками, такими як Ієн Міллер і Адріан Сміт, він зробив формативний внесок у візуальний вигляд ключових продуктів компанії.[4]

У 1988 році Бланш створив обкладинку для альбому History of a Time to Come ноттінгемського треш-метал-гурту Sabbat, на якій була використана його робота Horned is the Hunter.[5] У 95-му випуску White Dwarf було вкладено натхненний Warhammer сингл гурту Blood for the Blood God у форматі flexi-disc.[14]

Він також був відомий ілюстраціями до фентезійних ігрових книжок, зокрема серії Fighting Fantasy, для якої створив обкладинки та внутрішні ілюстрації до квартету Джексона Sorcery! і супровідної книги заклять.[15]

Видано низку книжок, присвячених роботам Бланша, зокрема The Prince and the Woodcutter і Ratspike разом з ілюстратором Ієном Міллером.[5][16]

Після періоду слабкого здоров'я він більше зосередився на роботі над скетчбуками, пов'язаними з Warhammer і Warhammer 40,000, описуючи себе як такого, що «живе у світах, які допоміг створити».[4] Бланш офіційно пішов з роботи в Games Workshop 31 травня 2023 року.[17]

Після Games Workshop

Після виходу на пенсію Бланш продовжив працювати в індустрії мініатюрних варгеймів, ліцензувавши своє ім'я для лінійки фарб, натхненних його стилем, і запустивши кампанії на Kickstarter для серії моделей, відомої як Mörderin, а пізніше — гри John Blanche's En Guarde.[18]

Стиль і техніка

Бланш відомий темною, готичною, подеколи химерною та панківською якістю своїх робіт,[16] і ця риса перейшла до ігрових світів Games Workshop, які він допомагав формувати.[13] Його зображення, за словами Патріка Вудроффа, належать до стилю, який «ще не має назви, легкого доступу, сталих критеріїв. […] Це пакування? Це коміксова графіка? Куди це віднести? Рольові ігри та вся атрибутика, що їх супроводжує, мабуть, досі незнайомі пересічному громадянину цієї країни».[5]

Файл:John Blanche - The Sentinel.jpg
The Sentinel, приклад ранньої техніки і стилю Бланша з використанням лінії та розмивки. Зображення використали як обкладинку White Dwarf 11 у 1979 році.[19]

Сам Бланш вважав, що його роботи спираються на архетипне ядро успадкованих образів:

Перші образи первісної людини були б пов'язані зі сценами полювання, героїчною дією, могутніми звірами, посмертними масками, бойовим розфарбуванням, фетишами й трофеями. Сьогодні ми бачимо ті самі теми, представлені в панківських зачісках, шкірі з металевими заклепками й навіть в образах, використаних у фільмах на кшталт Той, хто біжить по лезу та Чужі. Це спадщина західної культури, і саме до неї я намагаюся звертатися, коли малюю.[5]

На ранньому етапі кар'єри на Бланша вплинули ілюстратори межі століть, такі як Артур Рекем і Кай Нільсен, а також його знайомство з жанром фентезі через письменників на кшталт Дж. Р. Р. Толкіна. Серед улюблених художників були Рембрандт, Босх, Дюрер,[4] Грюневальд, Шишкін, прерафаеліти, Фрідріх, Жеріко і Жером, а також вікторіанські романтики і сучасні ілюстратори, такі як Джим Бернс і Патрік Вудрофф. Він також називав джерелами натхнення все — від інших медіа, зокрема кіно й коміксів, до повсякденних людей і природного світу.[5] Бланш часто включав зображення інших художників у власні роботи: Мона Ліза з'являлася в кількох його творах, що він описував як «не простий плагіат, а свідому політику [...] помістити, ймовірно, найвідоміший мальований образ у світі в нову реальність». Інші його роботи містили елементи картин Давіда та Жеріко.[5]

Для Бланша інтерпретація була буквальна, без навмисних повідомлень чи прихованих сенсів; зображення слід сприймати такими, якими вони є, а він прагнув привернути увагу глядача до техніки, кольору, атмосфери, взаємозв'язку форм, динаміки й персонажів, а також оповідної якості зображення.[5] Одна картина, однак, під назвою Amazonia Gothique, за його словами, була спробою створити навмисний коментар:

[...] Мене вже нудило від того, як блискучі художники створюють картину за картиною майже оголених фентезійних жінок із грудьми розміром із дирижаблі. [...] Елементи цього стилю фентезійного мистецтва почали проникати на обкладинки White Dwarf. [...] Щотижня я отримував листи зі скаргами на те, що люди сприймали як експлуатацію жіночого тіла.[5]

Цю картину використали як обкладинку White Dwarf 79, а пізніше — як плакат; вона навіть стала основою для металевої мініатюри й була визнана найкращою обкладинкою року в опитуванні журналу.[5]

Ранні роботи Бланша зазвичай виконувалися технічними рапідографами в поєднанні з акварельними розмивками. Ця техніка зберігалася до початку 1980-х років, після чого він почав використовувати чорнила й акрил, застосовуючи те, що описував як «повністю змодельовану техніку живопису», покликану наслідувати методи олійного живопису класичного й романтичного мистецтва. Він також, хоча й дуже рідко, використовував олійні фарби. Ця техніка на основі лесування дозволяла підтонам просвічувати крізь накладені кольори, надаючи завершеному зображенню ефект внутрішнього світла, хоча він переважно втрачався під час репродукування.[5] Більшість картин Бланша, за кількома винятками, менші за формат A4. Під час роботи він використовував різноманітні візуальні референси — від друзів, які позували для картин, до книжок і колекцій зображень із друкованих кольорових додатків. Кожен елемент зображення створювався окремо в скетчбуку й планувався на макетних аркушах, перш ніж переноситися на художній картон. Потім його затінювали олівцем і розфарбовували обмеженим набором чорнил. Світлі місця й текстуру додавали білим акрилом, а зверху накладали кольорові розмивки та лесування. Аерографи також використовували для заповнення великих ділянок, як-от неба, і створення гладкого тла для зображення, а іноді — для додавання імли чи атмосфери. Іноді в роботу включали випадкові елементи — результат вільно нанесених мазків, крапель пігменту та використання аерографа.[5]

Часто крихітні картини Джона бездоганні, ретельно точні, схожі на коштовності за інтенсивністю багаторазово лесованих кольорів. Щоб повністю їх оцінити, потрібно бачити оригінали, адже саме їхній малий розмір якимось чином підкреслює їхню унікальність. [...] Прихильність Джона до латинських гасел може здаватися недоречною, але побіжний погляд на оригінали змушує усвідомити, що така мініатюрна робота не віддалена навіть на крок від праці середньовічного ілюмінатора. Нас збиває з пантелику те, що боги інші або принаймні інші дияволи. Це дуже сучасні речі. Інші. Важко оцінити.[5]

Примітки

  1. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ Summary Bibliography: John Blanche. isfdb.org. Процитовано 9 червня 2026.
  3. ↑ John Blanche, the Legendary Illustrator Who Defined the Look of the Warhammer 40,000 Setting, Has Died
  4. ↑ а б в г д Interview with John Blanche. seangoblin.blogspot.com/ (англ.). 27 квітня 2009.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Blanche, John; Miller, Ian (1989). Ratspike (англ.). Brighton: GW Books. ISBN 978-1-872372-00-6.
  6. ↑ Day, David (1995). A Tolkien Bestiary (англ.). Gramercy. ISBN 978-0-517-12077-4.
  7. ↑ Creatures of Chaos. Alternative Armies (англ.). Процитовано 2 травня 2026.
  8. ↑ Bunnell, John C. (червень 1987). A Big Book of Little Heroes. Dragon (англ.). № 122. TSR, Inc. с. 74.
  9. ↑ White Dwarf issue 4. gamehobby.net (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 23 грудня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ Livingstone, Ian (лютий—березень 1978). Games Day III. White Dwarf (англ.). Games Workshop. 1 (5): 15.
  11. ↑ White Dwarf issue 7. gamehobby.net (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 23 грудня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ John Blanche. pen-paper.net/ (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2009. Процитовано 11 вересня 2009.
  13. ↑ а б John Blanche. blacklibrary.com (англ.). Games Workshop Limited. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 11 вересня 2009.
  14. ↑ White Dwarf Issue 95. White Dwarf (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 23 грудня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  15. ↑ Books Illustrated by John Blanche. gamebooks.org (англ.). Архів оригіналу за 19 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2009.
  16. ↑ а б John Blanche. abandonart.co.uk (англ.). Процитовано 11 вересня 2009.
  17. ↑ John Blanche has retired (англ.). 31 травня 2023.
  18. ↑ Sledge, Ben (21 березня 2026). “I’ve Got A Good Feeling About This” – John Blanche And Tuomas Pirinen Are Getting The Mordheim Band Back Together. TheGamer (англ.). Процитовано 2 травня 2026.
  19. ↑ White Dwarf 11. [www.gamehobby.net/](http://www.gamehobby.net/) (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 23 грудня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).