YaChudo

Джон Амброз Флемінг

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Флемінг.
Джон Амброз Флемінг
англ. John Ambrose Fleming
Портрет (1890)
Портрет (1890)
Народився29 листопада 1849
Ланкастер, (Англія)
Помер18 квітня 1945 (95 років)
Сідмут (Девон, Англія)
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Діяльністьвинахідник, фізик, викладач університету, інженер-електрик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситетський коледж Лондона
Імперський коледж Лондона
Галузьфізика, електротехніка
ЗакладУніверситетський коледж Лондона
Університет Ноттінгема
Кембриджський університет
General Electric
Посадаpresident of the Royal Television Societyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникФредерік Гатрі Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіЧарлз Дарвін і Джеймс Клерк Максвелл Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніБалтазар ван дер Пол
ЧленствоЛондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:Електровакуумний діод (вентиль Флемінга)
Нагороди
CMNS: Джон Амброз Флемінг у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джо́н Амбро́з Фле́мінг (англ. Sir John Ambrose Fleming; 29 листопада 1849, Ланкастер — 18 квітня 1945, Сідмут) — англійський вчений в галузі радіотехніки й електротехніки, член Лондонського королівського товариства (1892)[1][2][3]. Він відомий як винахідник лампи з термокатодом — першої електровакуумної лампи, що отримала назву «кенотрон» або «електровакуумний діод», у 1904 році. Він також запропонував мнемонічне правило правої руки, що використовується в математиці й електроніці[4][5].

Походження

Він був старшим з семи синів священика — конгрегаціоналіста Джеймса Флемінга (помер в 1879 році) і його дружини Марі Енн, і хрещений 11 лютого 1850. Батько був побожним християнином, і одного разу проповідував у храмі Святого Мартіна в Лондоні на тему докази воскресіння. У 1932 році разом з Дугласом Дьюаром і Бернаром Акворт він допомагав в організації Руху Еволюційного Протесту. Не маючи дітей, він заповідав велику частину своєї нерухомості християнським благодійним організаціям, особливо тим, які допомагали бідним. Він був хорошим фотографом, писав акварелі, брав участь у сходженнях в Альпах.

Ранні роки

Амброз Флемінг народився в Ланкастері, отримав освіту в школі й Університетському коледжі Лондона. Він виборов стипендію коледжу Святого Іоанна в Кембриджі у 1877 році та відвідував лекції у декількох університетах, включаючи Університет Кембриджа, Університет Ноттінгема та Університетський коледж Лондона, де він став згодом першим професором електротехніки. Він був також консультантом компаній Безпровідної Телеграфії Марконі, Swan, Ferranti, Телефон Едісона, і пізніше, компанії General Electric. У 1892 році Флемінг представив важливу працю по теорії електричних трансформаторів для Інституту інженерів х електротехніки у Лондоні.

Освіта і сімейне життя

Флемінг почав відвідувати приватну школу у віці близько десяти років. Улюбленим предметом була геометрія. До цього мати займалась з ним, і він знав майже напам'ять книгу під назвою «Керівництво до знань для дітей» — популярну книгу для щоденного читання. Навіть у дорослому віці він цитував її. Його шкільна освіта продовжилась в університетському коледжі, де він досягнув успіхів у математиці, але з латині зазвичай був серед найостанніших в класі.

Ще дитиною він поступово ставав інженером. В 11 років він мав власну майстерню, де будував моделі катерів і двигунів. Він навіть побудував свій власний фотоапарат, зберігаючи інтерес до фотографії усе життя. Можливість стати інженером була за межами фінансових ресурсів сім'ї, але він досяг своєї мети шляхом чергування навчання з оплачуваною роботою.

У 1870 Флемінг отримав степінь бакалавра в університетському коледжі і став студентом хімічного факультету Королівського Наукового коледжу в Лондоні (тепер Імперіал коледж). Тут він вперше вивчив будову батареї Алессандро Вольта, котра стала темою його першої наукової роботи. Це була перша робота, яку він доповів у новому Фізичному Товаристві Лондона (тепер Інститут Фізики), а згодом її було опубліковано на сторінках його праць. Фінансові проблеми знову заставили його працювати, і влітку 1875 року він став науковим співробітником у громадській школі, заробляючи 400 фунтів на рік. Його власні наукові дослідження продовжувались, почалось листування з Джеймсом Максвеллом з Кембриджського університету. Накопичивши 400 фунтів й отримавши грант на 50 фунтів на рік, Флемінг у жовтні 1877 у віці 27 років знову став студентом, цього разу у Кембриджі. Він визнавав, що лекції Максвелла були важкими йому для розуміння. Максвелл, за його словами, часто «віддає перевагу парадоксальним та алегоричним способам вираження думок». З часом Флемінг став відвідувати лише ці лекції. Після закінчення навчання він знову отримав ступінь в галузі фізики та хімії, цього разу ступінь Почесного Першого Класу. Невдовзі він отримав ступінь доктора, далі протягом року перебував на службі у Кембриджському університеті як демонстратор з прикладної механіки до призначення на посаду першого професора фізики й математики в Університеті Ноттінгема, яку він покинув менше ніж за рік.

11 червня 1887 року він одружився з Кларою Ріплі (1856–1917), дочкою Вальтера Пратта, адвоката з м. Бас. 27 липня 1928 року одружився вдруге з молодою популярною співачкою Олів'є Франкс (нар.1898), дочкою Георгія Франкса, Кардіффського бізнесмена.

Наукова діяльність та досягнення

Патент США на вентиль Флемінга

В листопаді 1904 він винайшов випрямляч на двоелектродній електронній лампі, який він назвав осциляторний вентиль. Пізніше він запатентував свій винахід. Винахід має також назви: лампа з термокатодом, вакуумний діод, кенотрон, термоіонна лампа, вентиль Флемінга. Верховний суд Сполучених Штатів пізніше визнав патент недійсним внаслідок неприйнятних обмежень, і, крім того, з причини того, що на момент подачі заявки запропоновані технології вже були відомі. Такого роду винаходи, на базі електровакуумних ламп, розглядалися на зорі електроніки. Проте, діоди Флемінга використовувалися в радіоприймачах і радарах протягом багатьох років, і тільки через 50 з лишком років вони були замінені твердотільними елементами.

У 1906 році американець Лі де Форест додав в електронну лампу керувальну «сітку» і створив радіочастотний детектор, що отримав назву аудіон, але Флемінг звинуватив його у копіювання своїх ідей. Прилад де Фореста невдовзі був доопрацьований ним і Едвіном Армстронгом й застосований у першому електронному підсилювачі, а сама лампа названа тріодом. Тріод мав дуже важливе значення у справі створення віддаленого телефонного і радіозв'язку, радарів і перших електронних цифрових обчислювальних машин (механічні й електромеханічні обчислювачі, що існували на той час, використовували інші технології). Флемінг вніс також вклад в галузі фотометрії, електроніки, безпровідного зв'язку (радіо) та електричних вимірювань.

Флемінг отримав титул сера у 1929 році. Помер у своєму будинку в Сідмуті у 1945 році.

Флемінг був нагороджений Медаллю пошани IRE в 1933 році за «помітну роль, яку він відіграв у справі впровадження фізичних та інженерних принципів у радіотехніці». Його вклад у розвиток електронних комунікацій і радари мав життєво важливе значення для перемоги у другій світовій війні.

Публікації

  • Electric Lamps and Electric Lighting: A course of four lectures on electric illumination delivered at the Royal Institution of Great Britain (1894) 228 pages, OCLC 8202914.
  • The Alternate Current Transformer in Theory and Practice «The Electrician» Printing and Publishing Company (1896)
  • Magnets and Electric Currents E. & F. N. Spon. (1898)
  • A Handbook for the Electrical Laboratory and Testing Room «The Electrician» Printing and Publishing Company (1901)
  • Waves and Ripples in Water, Air, and Aether MacMillan (1902).
  • The Principles of Electric Wave Telegraphy (1906), Longmans Green, London, 671 pages.[6]
  • The Propagation of Electric Currents in Telephone and Telegraph Conductors (1908) Constable, 316 pages.
  • An Elementary Manual of Radiotelegraphy and Radiotelephony (1911) Longmans Green, London, 340 pages.
  • On the power factor and conductivity of dielectrics when tested with alternating electric currents of telephonic frequency at various temperatures (1912) Gresham, 82 pages, ASIN: B0008CJBIC
  • The Wonders of Wireless Telegraphy: Explained in simple terms for the non-technical reader Society for promoting Christian Knowledge (1913)
  • The Wireless Telegraphist's Pocket Book of Notes, Formulae and Calculations The Wireless Press (1915)
  • The Thermionic Valve and its Development in Radio Telegraphy and Telephony (1919).
  • Fifty Years of Electricity The Wireless Press (1921)
  • Electrons, Electric Waves and Wireless telephony The Wireless Press (1923)
  • Introduction to Wireless Telegraphy and Telephony Sir Isaac Pitman and Sons Ltd. (1924)
  • Mercury-arc Rectifiers and Mercury-vapour Lamps London. Pitman (1925)
  • The Electrical Educator (3 volumes), The New Era Publishing Co Ltd (1927)
  • Television Television Press London. (1928)
  • Memories of a Scientific life Marshall, Morgan & Scott (1934)
  • Mathematics for Engineers George Newnes Ltd (1938)
  • Physics for Engineers George Newnes Ltd (1941)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Eccles, W. H. (1945). John Ambrose Fleming. 1849-1945. Obituary Notices of Fellows of the Royal Society. 5 (14): 231—242. doi:10.1098/rsbm.1945.0014. S2CID 192193265.
  2. ↑ MacGregor-Morris, J. T.; Gooday, Graeme J. N. (2011). Fleming, Sir (John) Ambrose (1849–1945), electrical engineer and university teacher. У Gooday, Graeme J. N. (ред.). Oxford Dictionary of National Biography (вид. онлайн). Oxford: Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/33170. ISBN 978-0-19-861412-8. Процитовано 17 серпня 2025. (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  3. ↑ The Royal Society (2025). John Ambrose Fleming 1849 - 1945. Science in the making. London: The Royal Society. Процитовано 19 серпня 2025.
  4. ↑ Harr, Chris (23 червня 2003). Ambrose J. Fleming biography. Pioneers of Computing. The History of Computing Project. Процитовано 30 квітня 2008.
  5. ↑ Right and left hand rules. Tutorials, Magnet Lab U. National High Magnetic Field Laboratory. Процитовано 30 квітня 2008.
  6. ↑ Buckingham, James Silk; Sterling, John; Maurice, Frederick Denison; Stebbing, Henry; Dilke, Charles Wentworth; Hervey, Thomas Kibble; Dixon, William Hepworth; MacColl, Norman; Rendall, Vernon Horace; Murry, John Middleton (28 березня 1908). Review: The Principles of Electric Wave Telegraphy by J. A. Fleming. The Athenaeum (4196): 386—387.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).