Джино Фано
| Джино Фано | |
|---|---|
 | |
| Народився | 5 січня 1871[1][2][…]  Мантуя, Королівство Італія[4][2] |
| Помер | 8 листопада 1952[1][2][…] (81 рік) Верона, Італія[1][4][2] |
| Поховання | Jewish cemetery of Mantuad[2] |
| Країна |  Італія Королівство Італія |
| Національність | євреї[2] |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater | Туринський університет (1892)[2] Lc Lic.Class. Virgilio Mnd (1883)[2] Scuola Militare Teulièd (1887)[2] I.T.E.S. Alberto Pitentinod (1888)[2] Геттінгенський університет (1894)[2] |
| Галузь | математика, геометрія[5], проєктивна геометрія[5] і алгебрична геометрія[5] |
| Заклад | Туринський університет Римський університет ла Сапієнца[2] Університет Мессіниd[2] |
| Науковий керівник | Корадо Сегреd |
| Членство | Туринська академія наук[4] National Virgilian Academyd Національна академія дей-Лінчей (20 вересня 1946)[6] Національна академія дей-Лінчей[6] |
| Діти | Уго Фано Роберт Фано |
 Джино Фано у Вікісховищі | |
Джино Фано[7] (5 січня 1871 – 8 листопада 1952) — італійський математик, найбільш відомий як засновник скінченної геометрії. Народився в заможній єврейській[8] сім'я в Мантуї, в Італії і помер у Вероні, в Італії.
У 1888 році вступив в Туринський університет, де був учнем Сегре Коррадо і Гвідо Кастельнуово. У 1893—1894 роках відвідував лекції Фелікса Кляйна в Геттінгені (ще до цього Фано перевів знамениту Ерлангенську програму Клейна на італійську мову). До 1899 року Фано був асистентом Кастельнуово в Римі, після чого отримав посаду професора в університеті Мессіни, а потім в Туринському університеті. У 1938 році він був змушений покинути цей пост через переслідування фашистського режиму і переїхав до Швейцарії. Після закінчення війни продовжував читати лекції в Італії, а також в Сполучених Штатах. Був обраний членом Національної академії деї Лінчеї.
Фано зробив значний внесок в проєктивну[9] і алгебраїчну геометрію. Його робота з основ геометрії передує аналогічній, але більш популярній, роботі Давида Гільберта приблизно на десять років.
Джино Фано був батьком фізика Уго Фано і електротехніка Роберта Фано та дядьком фізика і математика Джуліо Рака.
Математичні роботи
Фано був раннім автором у галузі скінченних проєктивних просторів. У своїй статті[10] про доведення незалежності свого набору аксіом для проєктивного n-простору,[11] він розглядав, крім іншого, наслідки наявності четвертої четвертої гармонічної точки рівної її сполученому. Це призводить до конфігурації семи точок і семи ліній, що містяться у скінченному тривимірному просторі з 15 точками, 35 прямими і 15 площинами, з яких кожна пряма містила тільки три точки.[10]:114
Всі площини в цьому просторі складаються з семи точок і семи ліній і тепер відомі як площина Фано:
Фано продовжив опис скіняенних проєктивних просторів довільних розмірностей і первинних порядків.
1907 року Джино Фано написав дві статті до третьої частини енциклопедії Кляйна. Першою статтею (с. 221—288) було порівняння аналітичної геометрії та синтетичної геометрії на основі їх історичного розвитку в 19 столітті. Другою (с. 282—388) була стаття про топологічні групи і теорію груп в геометрії, як об'єднувальний принцип у галузі геометрії.
Примітки
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116407913 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Архів історії математики Мактьютор — 1995.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б (unspecified title) — doi:10.5281/ZENODO.18315206
- ↑ Фано Джино. persons-info.com. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ Carroll, Maureen T.; Rykken, Elyn (2018). Geometry: The Line and the Circle. American Mathematical Society. с. 336.
Gino Fano came from a wealthy Jewish family in Mantua, Italy.
- ↑ Ellenberg, Jordan (25 жовтня 2017). Як ніколи не помилятися: Сила математичного мислення (англ.). Nash Format. ISBN 9786177513413. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ а б Fano, G. (1892), Sui postulati fondamentali della geometria proiettiva, Giornale di Matematiche, 30: 106—132, архів оригіналу за 24 липня 2015, процитовано 4 березня 2019
- ↑ Collino, Conte та Verra, 2013
Посилання
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Джино Фано в архіві MacTutor (англ.)
- Джино Фано(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).