Джиммі Гоффа

Джиммі Гоффа
англ. Jimmy Hoffa
Ім'я при народженні	англ. James Riddle Hoffa
Народився	14 лютого 1913[1][2][…]  Бразіл, Клей, Індіана
Помер	не раніше 30 липня 1975  Блумфілд-Гіллс, Окленд, Мічиган[4]
Поховання	невідомо
Країна	США
Місце проживання	Індіана Детройт Orion Townshipd
Діяльність	профспілковий діяч, письменник, активіст, labor leader, функціонер, union member
Галузь	професійна спілка[5] і organized crimed[5]
Знання мов	англійська[1]
Членство	International Brotherhood of Teamstersd
Діти	Barbara Ann Crancerd і James P. Hoffad
IMDb	ID 0388735
Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Редл «Джиммі» Гоффа (англ. James Riddle «Jimmy» Hoffa; 14 лютого 1913 — не раніше 30 липня 1975; точна дата смерті невідома, імовірно — кінець липня або початок серпня 1975 року; офіційно визнаний померлим 30 липня 1982 року) — популярний американський профспілковий лідер, що несподівано зник при загадкових обставинах. Його зникнення породило безліч чуток. Одна з них, наполегливо мусована в ЗМІ, стверджує, що він був похований на полі стадіону Giants Stadium.

Гоффа народився в Бразилі, штат Індіана, 14 лютого 1913 року, у Джона та Віоли (уроджена Riddle) Гоффа. Його батько, був німецького походження, помер у 1920 році від хвороби легенів, коли Гоффі було сім років. По материнській стороні предки Гоффи були ірландські американці. Сім'я переїхала до Детройту в 1924 році, де Гоффа виріс і прожив решту життя. Гоффа покинув школу у віці 14 років і почав працювати руками, наприклад, щоб допомогти підтримати свою сім'ю.

24 вересня 1936 року Гоффа одружився з Джозефіною Пошивак, 18-річною працівницею пральні в Детройті польського походження, в Боулінг-Грін, штат Огайо; подружжя познайомилося під час страйку непрофспілкових працівників пральні півроку раніше. У пари було двоє дітей: дочка, Барбара Ен Крансер, і син Джеймс П. Гоффа. Гоффа заплатили 1800 доларів у 1939 році за скромний будинок на північному заході Детройту. Пізніше сім'я володіла простим літнім котеджем на березі озера в місті Оріон, штат Мічиган, на північ від Детройту.

У березні 2008 року дочка Барбара вийшла на посаду асоційованого судді округу в окрузі Сент-Луїс, штат Міссурі. Через рік вона погодилася виконувати обов'язки генерального прокурора Міссурі Кріса Костера головним радником відділу цивільної інвалідності та прав працівників. Вона звільнилася з цієї посади у березні 2011 року. З 1999 р. син Джеймс обіймав посаду президента Міжнародного братства перевізників (IBT) — стару посаду батька.

У 1964 році Гоффа був визнаний винним у спробі підкупу присяжного і був засуджений до 15 років позбавлення волі. Протягом наступних трьох років Гоффа безуспішно намагався домогтися скасування вироку, але в 1967 році почав відбувати свій термін. 23 грудня 1971 року Гоффа вийшов з в'язниці після того, як президент США Річард Ніксон скоротив термін ув'язнення до вже відбутого, з тією умовою, що Гоффа протягом 10 років не буде займатися профспілковою діяльністю.

Гоффа зник 30 липня 1975 року після 14:45. В цей час його востаннє бачили на стоянці біля ресторану в передмісті Детройта, перед цим він зробив дзвінок дружині і повідомив, що його ошукали, при цьому він, за словами дружини, нервував. У ресторані Гоффа, ймовірно, повинен був зустрітися з двома мафіозі і колишніми профспілковими діячами Ентоні Провензано і Ентоні Джакалоне, але обидва вони в той день перебували далеко звідти і пізніше заперечували, що така зустріч планувалася. Коли ввечері Гоффа не повернувся додому, його дружина звернулася в поліцію; на стоянці була виявлена незачинена машина Гоффи.

На модель профспілкового бізнесу Гоффи орієнтувався президент чилійської Національної конфедерації власників вантажівок Леон Віларін, активний учасник боротьби проти марксистського уряду Сальвадора Альєнде, лідер загальнонаціонального страйку вантажоперевізників^[6].

За мотивами біографії Гоффи зняті фільми «Кулак» (1978), «Рафферті» (1980) і «Гоффа» (1992), в якому головну роль виконав Джек Ніколсон.

Американський письменник і публіцист Джеймс Еллрой, що пише на кримінальні теми, ввів Джиммі Гоффу в якості важливого персонажа другого плану у своїй трилогії «Злочинні США».

В комедійно-драматичному фільмі 2003 року «Брюс Всемогутній», титульний персонаж використовує сили, якими його наділив Бог, щоб проявити тіло Гоффи і отримати історію, досить цікаву, щоб відновити свою кар'єру в індустрії новин.

У 2004 році письменник Чарльз Брандт опублікував документальну книгу I Heard You Paint Houses (в перекладі з англ.  — «Я чув, ти фарбуєш будинки»), засновану на розповідях Френка «Ірландця» Ширана, який був соратником Гоффи по профспілковій діяльності і одночасно штатним кілером мафії. У цій книзі Ширан зізнається у вбивстві Гоффи.^[7] В 2019 році на Netflix відбулася прем'єра фільму Мартіна Скорсезе «Ірландець» по книзі Брандт. Роль Гоффи виконав Аль Пачіно.

У кримінально-драматичному телесеріалі «Клан Сопрано», у четвертому епізоді шостого сезону, лікар проводить операцію на тілі Тоні Сопрано і жартує, що знайшов Джиммі Гоффу.

В серіалі "Озарк", в шостому епізоді першого сезону, власник дому, де поселилась сім'я Бьордів, на запитання чому він переїхав у Озарк жартома відповідає що убив Джиммі Хоффу.^[8]

«Руйнівники легенд» (1 сезон 13 серія) — в американській науково-популярної передачі вивчалося питання про можливість поховання Джиммі Гоффи під ігровим полем стадіону, але міф був спростований.

• Без сліду. Загадка Джиммі Гоффи [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода