YaChudo

Єссікка Аро

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Єссікка Аро
Народилася19 грудня 1980 (45 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналістка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика[1] і дезінформування[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Тампере Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфінська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладYle Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusPutin's Troll Armyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Гран-прі з журналістикиd (2015)

Нагорода «За мужність у журналістиці»d (2020)

IMDbID 10331826 Редагувати інформацію у Вікіданих

Єссікка Аро (Jessikka Aro, у кириличних джерелах частіше: Джессіка Аро, 1980 р.н.) — фінська журналістка, яка працює на громадському телеканалі Yle. У вересні 2014 року вона почала розслідування щодо проросійських інтернет-тролів, але сама стала жертвою їхньої діяльності[2][3]. Фінське правосуддя відреагувало на цькування журналістки вироками для кількох осіб у жовтні 2018 року[4][5].

У березні 2016 року Єссікка Аро була нагороджена за свою професійну діяльність із викриття російської пропаганди: премією Bonnier's Award for Journalism (номінація за найкращу історію)[6][7]. В березні 2019 Єссікка Аро була запрошена в Вашингтон для отримання престижної премії “Women of Courage”, однак в останній момент її номінація була скасована, як вважається, через гостру критику нею дій адміністрації Дональда Трампа[8][9].

З 2016 року згадувалася робота над книгою "Імперія тролів Володимира Путіна" (Vladimir Putin's Troll Empire), на яку авторка збирала гроші на платформі Indiegogo[10]. Краудфандингова компанія завершилася з результатом понад $30000. Книга була опублікована восени 2019 під назвою "Путінські тролі: Репортажі з фронту російської інфовійни" (фін. Putinin trollit: tositarinoita Venäjän infosodan rintamilta)[11].

Російські тролі

Репортерка, на той час, громадського радіо Фінляндії, Yleisradio, Аро почала свої розслідування у 2014-му, вбачаючи у діях інтернет-тролів, пов'язаних з Кремлем, загрозу фінській свободі слова. В інтерв'ю Deutsche Welle вона розповіла, як занурилась у подробиці російських інформаційних спецоперацій, і зізналася, що була приголомшена, дізнавшись про їх масштаби[12].

Після репортажу про свою поїздку до Санкт-Петербурга, до Агентства інтернет-досліджень, де Аро взяла інтерв'ю у працівників "фабрики тролів", які масово створюють фальшиві облікові записи, виробляють і поширюють фейкові новини, вона зіткнулася з потужною реакцією від проросійських тролів[2][12][13]. Почались особисті переслідування, дифамація, стеження, залякування[14]. Особливо голосними критиками журналістки стали Йохан Бекман і Ілля Яніцкін[3][14]. Аро пояснила журналу Foreign Policy: "Метою цих дій є дискредитація голосів у Фінляндії, які критикують Росію"[15]. Різноманітні переслідування торкнулись і роботодавців, і колег, які допомагали пані Аро в розслідуванні.

Серія репортажів про російську пропаганду привернула світову увагу і принесла Аро престижні нагороди. Набула розголосу і справа з переслідуванням журналістки. Проти проросійських тролів Бекмана і Яніцкіна почався судовий процес. Ключові світові ЗМІ висвітлювали події, пов'язані з Аро. На противагу кампанії дифамації та ненависті залунали голоси підтримки з професійної спільноти та міжнародних інституцій: Фінської та Європейської асоціацій журналістів[16], Репортерів без кордонів[17], посадовців Atlantic Council[12], Європейського Союзу[14] та окремих країн.

Судова справа

У жовтні 2018 Гельсінський районний суд визнав громадян Фінляндії Іллю Яніцкіна, Йохана Бекмана і ще одну жінку винними в наклепі на Аро. Яніцкін, відомий як засновник проросійського праворадикального вебсайту MV-Lehti, був засуджений до 22 місяців в'язниці за 16-ма кримінальними статтями, Бекман отримав рік умовно за тяжкий наклеп і цькування[4]. Вони повинні були відшкодувати збитки Аро та іншим позивачам у справі[6]. Рішення суду в кількох відозвах назване важливим прецедентом на захист преси[12][16]. "Нью-Йорк таймс" назвав його "першим випадком, коли європейська країна вжила заходів проти проросійської дезінформації через соціальні медіа, вебсайти та новини, контрольовані Росією або пов'язані з нею". Бекман назвав свій вирок "новим брудним трюком НАТО"[4].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Higgins, Andrew (30 травня 2016). Effort to Expose Russia’s ‘Troll Army’ Draws Vicious Retaliation. The New York Times. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  3. ↑ а б Aro, Jessikka (9 листопада 2015). My Year as a Pro-Russia Troll Magnet: International Shaming Campaign and an SMS from Dead Father. Yle Kioski (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  4. ↑ а б в Higgins, Andrew (19 жовтня 2018). Three Internet Trolls Convicted of Systematic Defamation Against Journalist in Finland. The New York Times. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  5. ↑ Фінський суд засудив засновника проросійського сайту до 22 місяців ув'язнення. nv.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  6. ↑ а б Jessikka Aro: Finn jailed over pro-Russia hate campaign against journalist. BBC News. 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 19 січня 2019.
  7. ↑ Siren, Torasti; Huhtinen, Aki-Mauri (2018). Jedi and Starmen—Cyber in the Service of the Light Side of the Force. У Lehto, Martti; Neittaanmäki, Pekka (ред.). Cyber Security: Power and Technology. Cham, Switzerland: Springer. с. 91. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  8. ↑ US rescinds journalist’s award 'because she criticised Trump'. The Independent (англ.). 7 березня 2019. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  9. ↑ Gramer, Reid Standish, Robbie. U.S. Cancels Journalist’s Award Over Her Criticism of Trump. Foreign Policy (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  10. ↑ Vladimir Putin's Troll Empire - The Book!. Indiegogo (англ.). Процитовано 7 березня 2019.
  11. ↑ Raju väite Jessikka Aron Putinin trollit -kirjassa: Venäjän ”myyrä” löytyi Yleisradiosta. Ilta Sanomat (фін.). 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 10 березня 2020.
  12. ↑ а б в г Schultz, Teri (17 жовтня 2018). Pro-Kremlin online harassment on trial in Finland. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  13. ↑ Yle Kioski Traces the Origins of Russian Social Media Propaganda – Never-before-seen Material from the Troll Factory. Yle. 20 лютого 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  14. ↑ а б в Miller, Nick (13 березня 2016). Finnish journalist Jessikka Aro's inquiry into Russian trolls stirs up a hornet's nest. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 18 січня 2019.
  15. ↑ Standish, Reid (1 березня 2017). Why Is Finland Able to Fend Off Putin’s Information War?. Foreign Policy. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.
  16. ↑ а б https://europeanjournalists.org/wp-content/themes/efj/humans.txt. Finland takes harsh action against Internet trolls. europeanjournalists.org (амер.). Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |last= (довідка)
  17. ↑ Pro-Kremlin activists on trial in Finland for harassing reporter | Reporters without borders. RSF (англ.). 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).