YaChudo

Джей Келлі

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

«Джей Келлі»
Jay Kelly
Жанрдорожня трагікомедія
РежисерНоа Баумбак
ПродюсерНоа Баумбак
Емі Паскаль
Девід Гейман
СценаристНоа Баумбак
Емілі Мортімер
У головних
ролях
Джордж Клуні
Адам Сендлер
ОператорЛінус Сандгрен
КомпозиторНіколас Брітелл
МонтажВалеріо Бонеллі
Рейчел Дюранс
ХудожникМарк Тілдслі
КінокомпаніяPascal Pictures
Heyday Films
NB/GG Pictures
Дистриб'юторNetflix
Тривалість132 хвилини
Моваанглійська
КраїнаСША США
Велика Британія Велика Британія
Італія Італія
Рік2025
Дата виходу28 серпня 2025 (Венеційський кінофестиваль)
5 грудня 2025 (Netflix)
IMDbID 30446847
CMNS: «Джей Келлі» у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Джей Келлі» (англ. Jay Kelly) — англо-італо-американський трагікомедійний дорожній фільм 2025 року, зрежисований і написаний Ноа Баумбаком. Ролі виконав суттєвий ансамбль (близько 70 акторів), на чолі якого — Джордж Клуні та Адам Сендлер.

Прем'єра фільму відбулась 28 серпня 2025 року, в основній конкурсній програмі 82-го Венеційського кінофестивалю, де він був неоднозначно, проте переважно позитивно сприйнятий критикою. 5 грудня того ж року «Джей Келлі» презентували в потоковому сервісі Netflix.

Сюжет

Кінозірка Джей Келлі досягнув 60-річної вікової позначки. Через насичену кар'єру він віддалився від обох доньок. Раптово помирає режисер, який відкрив його для світу кіно. Келлі та його відданий менеджер Рон вирушають у подорож Європою, під час якої переосмислюють життєві рішення, стосунки з рідними людьми та спадщину, яку залишать після себе[1]…

У ролях

Створення

Про початок роботи над новим фільмом Ноа Баумбака для Netflix було оголошено в грудні 2023 року. Після двозначних відгуків на попередній фільм режисера «Білий шум» Баумбак увійшов у стадію «тихої кризи». Одним із факторів повернення режисера в кіно стала натхненна робота зі співавторкою сценарію, акторкою Емілі Мортімер. Баумбак і Мортімер наповнили сценарій численними відсиланнями до кінокласики, зокрема доробку Альфреда Гічкока та комедії Престона Стерджеса «Мандри Саллівана»[2].

Роль Джея Келлі мав зіграти Бред Пітт, проте він був зайнятий у «F1 Фільм»[3]. Джордж Клуні погодився на цю роль протягом доби після того, як ознайомився зі сценарієм, проте тривожився через улюблену режисерську тактику Баумбака з перезніманням великої кількості дублів для однієї сцени: «Ноа, слухай, я в захваті від сценарію. Я в захваті від тебе, але мені 63 роки, чуваче — 50 дублів я не потягну. Мені це не до снаги. Мій акторський регістр розтягується від А до Б» — казав Клуні. Про роль Джея Келлі актор казав[2]:

У моїй ситуації, у моєму віці, таку роль ще треба пошукати. Якщо зі старінням немає примирення, треба йти з професії та просто зникнути. Якщо я тепер у кадрі женусь за поганцем, це викликає сміх, а не напругу. Все нормально. Я прийняв це.

Адам Сендлер висловлювався про сценарій так: «Як людина, яка має подібне до Джея Келлі життя, можу сказати, що це шалено точна сценарна репрезентація. Деякі зі сцен були настільки важкими, що я просто сідав і концентрувався, якийсь час не відповідаючи на дзвінки»[2].

Знімальний процес пройшов у березні—квітні 2024 року в Нью-Йорку, Лондоні та П'єнці. За візуальне рішення фільму відповідав оператор Лінус Сандгрен, який фільмував стрічку на кіноплівку шириною 35 мм[4].

Сприйняття

Голова Netflix Скотт Стубер порівняв «Джея Келлі» з «Джеррі Магвайром», назвавши його «прекрасним життєствердним фільмом з двома великими кінозірками»[5]. Після тестового показу в квітні 2025 року журналісти відзначали акторську роботу Адама Сендлера, який «перетягнув всю глядацьку увагу на себе» — «смішного, зворушливого та сумного в ролі жалюгідного менеджера»[6]. Критик Vanity Fair Девід Кенфілд назвав роботу Джорджа Клуні «найбільш вразливою в його кар'єрі», а Адама Сендлера — «дороговказним серцебиттям фільму»[2]. Сам Клуні погодився з критиками щодо роботи Сендлера: «Цей фільм найбільше з усіх демонструє, який він прекрасний, щиросердний, душевний актор, не тільки хороший комік»[2].

Після показу фільму в Венеції аудиторія влаштувала творцям 10-хвилинну стоячу овацію[7]. Критика зустріла фільм неоднозначно, проте переважно позитивно. Роббі Коллін (The Telegraph) оцінив фільм максимальними 5 балами, назвавши його «шедевром кризи середнього віку, який доведе вас до сліз»[8]. Повністю протилежну рецензію написав Пітер Бредшоу (The Guardian), поставивши стрічці 1 бал з 5 можливих: «Фільм Баумбака заходить на територію, торовану Федеріко Фелліні в „Вісім з половиною“ та Вуді Алленом в „Спогадах про зоряний пил“, проте задихається в прісному сиропі тосканського сонця. … Шалено сентиментальний, самозабутній витвір кінонарцисизму»[9].

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).