YaChudo

Джеймс Стеґґ

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Джеймс Стеґґ
Народження30 червня 1900[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Далкіт, Шотландія, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть23 червня 1975 (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Seaford, Східний Сассекс, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПриналежністьВелика Британія Велика Британія
ОсвітаDalkeith High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКоролівське товариство Единбурга Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняГруп-кептен
Війни / битвиДруга світова війна
НагородиКомпаньйон ордена Лазні, Орден Британської імперії, Офіцер ордена «Легіон Заслуг»
CMNS: Джеймс Стеґґ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Груп-кептен Джеймс Мартін Стеґґ (30 червня 1900 — 23 червня 1975) — спеціаліст Метеорологічного офісу, прикомандирований до Королівських військово-повітряних сил під час Другої світової війни. Він став відомим завдяки тому, що переконав генерала Двайта Д. Ейзенхауера перенести дату висадки союзників у Європі з 5 на 6 червня 1944 року[2].

Ранні роки

Стеґґ народився 30 червня 1900 року в Массельбурзі, Східний Лотіан, Шотландія[3] у родині Александра К. Стеґґа та його дружини Еллен. До 15 років він навчався у Вищій школі Далкіта в Далкіті. Оскільки ця школа не надавала подальшої середньої освіти, він завершив навчання в Юніорському студентському центрі Бротона в Единбурзі[4].

У 1921 році Стеґґ закінчив Единбурзький університет зі ступенем магістра мистецтв з відзнакою. Після цього він став учителем і працював викладачем природничих наук у Школі Джорджа Геріота в Единбурзі[4]. 7 квітня 1923 року він отримав звання другого лейтенанта в Корпусі підготовки офіцерів (OTC) для служби в контингенті молодшої дивізії OTC Школи Джорджа Геріота (еквівалент сучасного Об'єднаного кадетського корпусу)[5].

Метеорологічна кар'єра

У 1924 році Стеґґ став асистентом у Британському метеорологічному офісі, а в 1939 році його призначили керівником К'юської обсерваторії[6]. Взимку 1932/33 років він очолював Британську полярну експедицію до Арктичної Канади[4]. У 1936 році він здобув ступінь доктора наук в Единбурзькому університеті за збірку наукових праць із земного магнетизму[7]. Під час Коронаційних нагороджень 1937 року його призначили Офіцером ордена Британської імперії за роботу на посаді старшого технічного співробітника Метеорологічного офісу Міністерства авіації[8].

Стеґґа призначили головним метеорологом Верховної штаб-квартири Союзних експедиційних сил (SHAEF) для операції «Оверлорд»[9]. 6 листопада 1943 року він отримав тимчасове військове звання груп-капітана в Добровольчому резерві Королівських ВПС[10]; це надало йому необхідний авторитет у військовому середовищі, яке не звикло до цивільних фахівців[11].

Стеґґ працював із трьома групами прогнозування: від Королівського флоту, Метеорологічного офісу та ВПС США. Подробиці прогнозів для Дня «Д» відомі з розповідей, опублікованих учасниками подій, зокрема самим Стеґґом[12].

Погода в День «Д»

Карта синоптичного аналізу, що показує атмосферні фронти 5 червня 1944 року

Планувальники висадки в Нормандії в червні 1944 року насамперед орієнтувалися на специфічний збіг припливів, часу доби та фази Місяця — ці умови були сприятливими лише кілька днів на місяць. Повний Місяць (бажаний, але не обов'язковий) мав забезпечити найкраще освітлення для пілотів літаків і десантників, а також найвищі припливи. Планувальники призначили висадку незадовго до світанку, посередині між припливами, коли приплив тільки починався. Це мало покращити видимість перешкод на пляжі та мінімізувати час, який солдати проведуть на відкритому просторі[13]. Ейзенхауер попередньо обрав датою штурму 5 червня[14].

Однак о 13:00 3 червня 21-річна Морін Флавін Свіні першою спрогнозувала сильний шторм, який наближався до Європи через Атлантичний океан. Попри офіційний нейтралітет Ірландії під час Другої світової війни, інформація, зібрана Ірландською метеорологічною службою, передавалася союзникам. Місіс Свіні отримала телефонний дзвінок з офісу Стеґґа з проханням ще раз перевірити показники. Вона повторно провела тести й підтвердила свої результати[15].

Стеґґ зустрівся з Ейзенхауером увечері 4 червня. Використовуючи дані прогнозу Свіні, він та його метеорологічна група передбачили, що погода покращиться настільки, що вторгнення зможе розпочатися 6 червня[16]. Наступні доступні дати з необхідними умовами припливів (але вже без бажаного повного Місяця) були б лише через два тижні, з 18 по 20 червня. Відкладення вторгнення вимагало б відкликання людей і кораблів, які вже були готові до переправи через Ла-Манш, що збільшило б шанси розвідки країн Осі виявити плани вторгнення[17]. Після тривалих дискусій з іншими старшими командирами Ейзенхауер вирішив, що вторгнення має відбутися 6-го числа[18]. Сильний шторм вирував на узбережжі Нормандії з 19 по 22 червня, що зробило б висадку на пляж неможливою[14].

Контроль союзників над Атлантикою дав їхнім метеорологам значну перевагу в прогнозуванні штормів під час метеорологічної війни в Північній Атлантиці[19]. Оскільки метеорологічний центр Люфтваффе в Парижі прогнозував два тижні штормової погоди, багато командирів Вермахту залишили свої пости, щоб відвідати військові навчання в Ренні, а особовому складу багатьох підрозділів надали відпустки[20]. Німецький командувач генерал-фельдмаршал Ервін Роммель повернувся до Німеччини як на день народження дружини, так і для зустрічі з Гітлером, щоб спробувати отримати більше танків[21].

За свої неоціненні послуги під час підготовки до Дня «Д» Стеґґ у жовтні 1945 року був призначений Офіцером американського ордена «Легіон Заслуг»[22].

Подальше життя

Після війни груп-капітан Стеґґ працював директором служб у Метеорологічному офісі до 1960 року. Під час Новорічних нагороджень 1954 року Стеґґ став Компаньйоном ордена Лазні[23]. У 1951 році його обрали членом Королівського товариства Единбурга. Його кандидатуру висунули вчені Едмунд Даймонд, Джеймс Пейтон, Чарльз Томсон Різ Вільсон та Роберт Шлапп[24]. У 1959 році його обрали президентом Королівського метеорологічного товариства.

У 1973 році Стеґґ дав інтерв'ю для документального телесеріалу «Світ у війні» про свій досвід, пов'язаний із Днем «Д»[25].

Стеґґ помер у 1975 році й був похований на цвинтарі Далкіта. 6 червня 2019 року, рівно через 75 років після Дня «Д», на його батьківщині в Далкіті, на стіні Бібліотеки та центру мистецтв Далкіта, було відкрито меморіальну дошку на його честь. Кошти на неї зібрали за допомогою краудфандингу, а відкрив дошку його син Пітер Стеґґ[26]. Другу, меншу дошку встановлено на стіні будинку його дитинства за адресою Хай-стрит, 169, Далкіт.

У кінематографі та театрі образ Стеґґа втілювали:

  • Патрік Барр у фільмі «Найдовший день» (1962)
  • Крістофер Джеймс Бейкер у телефільмі «Айк: зворотний відлік до Дня Д» (2004)
  • Девід Хейг у власній п'єсі «Тиск» (2014)[27][28]
  • Стівен Крі у фільмі «Черчилль» (2017)
  • Ендрю Скотт у фільмі «Тиск» (2026).

Родина

У 1940 році Стеґґ одружився з Елізабет Ненсі Кіднер. У них було двоє синів, один із яких, Пітер Стеґґ, став відомим як регбіст.

Див. також

  • Прогноз погоди для операції «Оверлорд»
  • Військова метеорологія
  • Дональд Нортон Єйтс

Джерела

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б Buttle, Cameron (5 червня 2019). The RAF weathermen who helped save D-Day. BBC Scotland. Процитовано 9 липня 2026.
  3. ↑ а б Team, National Records of Scotland Web (31 травня 2013). National Records of Scotland. National Records of Scotland (English) . Процитовано 9 липня 2026.
  4. ↑ а б в г Biographical Index of Former Fellows of the Royal Society of Edinburgh 1783–2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. Липень 2006. ISBN 0-902-198-84-X. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 9 липня 2026.
  5. ↑ а б London Gazette, 6 квітня 1923, с. 2567
  6. ↑ а б Aberdeen Press and Journal, 25 червня 1975
  7. ↑ а б Stagg, J. M. (1936). Papers in terrestrial magnetism, with special reference to the magnetic and non-photographic auroral data brought back from Fort Rae, North-West Canada (англ.).
  8. ↑ а б London Gazette, 11 травня 1937, с. 3090-3091
  9. ↑ а б James Martin Stagg (British meteorologist). Encyclopædia Britannica. 2013. Процитовано 9 липня 2026.
  10. ↑ а б London Gazette, 10 грудня 1943, с. 5443
  11. ↑ Beevor, 2009, p. 1.
  12. ↑ а б Fleming, James R. (2004). Sverre Petterssen, the Bergen School, and the Forecasts for D-Day (PDF). History of Meteorology. International Commission on History of Meteorology (ICHM). 1. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2006.; цитує
    • Stagg, J. M., Forecast for Overlord, Ian Allan (1971), ISBN 0-7110-0251-7
    • та Petterssen, Sverre, Weathering the Storm: Sverre Petterssen, the D-Day Forecast, and the Rise of Modern Meteorology, American Meteorological Society (2001), ISBN 1-878220-33-0
  13. ↑ Whitmarsh, 2009, p. 31.
  14. ↑ а б Whitmarsh, 2009, p. 33.
  15. ↑ а б Irish woman whose forecast saved D-Day dies at 100. BBC News. 18 грудня 2023. Процитовано 9 липня 2026.
  16. ↑ Beevor, 2009, p. 21.
  17. ↑ Wilmot, 1997, p. 224.
  18. ↑ Wilmot, 1997, pp. 224—226.
  19. ↑ Whitmarsh, 2009, p. 34.
  20. ↑ Ford та Zaloga, 2009, p. 131.
  21. ↑ Beevor, 2009, pp. 42—43.
  22. ↑ а б London Gazette, 9 жовтня 1945, с. 4958
  23. ↑ а б London Gazette, 1 січня 1954, с. 4
  24. ↑ а б Biographical Index of Former Fellows of the Royal Society of Edinburgh 1783–2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. Липень 2006. ISBN 0-902-198-84-X. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 18 серпня 2018.
  25. ↑ а б ThamesTv (5 червня 2024). D-Day | Normandy Landings | World War 2 | J.M Stagg | The Weather | World at War. Процитовано 9 липня 2026 — через YouTube.
  26. ↑ а б Plaque unveiled to D-Day hero from Dalkeith. 13 червня 2019. Процитовано 9 липня 2026.
  27. ↑ а б Thorpe, Vanessa (22 квітня 2018). Stage hit celebrates the weatherman who prevented D-Day disaster. The Observer. Процитовано 9 липня 2026.
  28. ↑ а б Maxwell, Dominic (5 квітня 2018). Theatre: Pressure. The Times. № 72501. Times2. с. 11. ISSN 0140-0460.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання)

Бібліографія

Подальше читання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).