Десмургія

Десмургія — це розділ загальної хірургії, що вивчає види пов’язок, способи їх накладання і показання до застосування.

Десмургія – (від грец. desmos) – зав’язка, тасьма, пов’язка. Наука є самостійним розділом загальної хірургії. Головним її змістом є мистецтво накладання пов’язок з метою правильного лікування ушкоджень і цілої низки захворювань. Пов’язка у широкому розумінні цього слова, означає цілий комплекс засобів що використовуються для захисту ран або патологічних вогнищ, від впливу навколишнього середовища.

У вузькому значені слово „пов’язка” означає матеріал (бинт, липкий пластир тощо), що накладають на рану для фіксації перев’язочного матеріалу. Нарешті, термін „перев’язування” означає процес накладання або заміни лікувальної пов’язки із наступною її фіксацією.

Нині застосування м’яких бинтових пов’язок залишаються одним із найпоширеніших засобів закріплення перев’язочного матеріалу, незважаючи на поширене використання липкого пластиру, клеолу, полімерних пластмас, синтетики тощо. Правильно накладені пов’язки сприяють швидкому одужанню.

Пов’язки розрізняють на м’які та тверді, нерухомі (фіксуючі) пов’язки.

Нерухомі пов’язки - іммобілізуючі та коригуючі - пов’язки з витягуванням, їх використовують в основному для транспортування та лікування хворих із пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухової системи. До них відносяться гіпсові пов’язки, шини та апарати.М’які пов’язки складаються з перев’язувального матеріалу, який накладається безпосередньо на рану та із засобу його фіксації. Розрізняють просту м’яку (захисну і лікарську), давлючу (гемостатичну) пов’язку та оклюзійну пов’язку, що накладається при пораненнях грудної клітини. Накладання пов’язок звичайно проводиться в перев’язочній. Під перев’язкою розуміють лікувально-діагностичну процедуру, яка складається із. зняття старої пов’язки, виконання профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів в рані та накладання нової пов’язки.Для фіксації перев’язочного матеріалу використовують марлевий, трикотажний трубчатий бинт, сітчато-трубчатий медичний бинт “Ретеласт”, косинки з бавовняно-паперової тканини, клеол, колодій, лейкопластир^[1].

1. Під час перев’язки потрібно стояти обличчям до хворого, наскільки це можливо.
2. З самого початку перев’язки необхідно стежити за тим, щоб частина тіла, яку перев’язують, знаходилась у правильному положенні.
3. Напрямок витків повинен бути однаковим у всіх шарах пов’язки.
4. Ширину бинта слід підбирати так, щоб вона дорівнювала або була більше діаметра частини тіла, що перев’язують.
5. Бинт необхідно тримати в руці так, щоб вільний кінець складав прямий кут з рукою,10 в якій знаходиться рулон бинта.
6. Перев’язку потрібно починати з накладання простого кільця таким чином, щоб один кінчик бинта дещо виступав з-під наступного витка, який накладається у тому ж напрямку.

Підігнувши, і накривши кінчик бинта наступним витком, його можна зафіксувати, що суттєво полегшує подальші маніпуляції.

7. Перев’язку слід починати з найбільш вузького місця, поступово переходячи до більш широкого.

8. Перев’язку закінчують круговим витком і закріплюють її таким чином: кінець бинта надрізають ножицями в повздовжньому напрямку, обидва кінця перехрещують і зав’язують, причому ні перехрест, ні вузол не повинні лягати на ранову поверхню; кінець бинта приколюють до попередніх турів англійською шпилькою; кінець бинта підгинають за останній круговий хід.

Тип пов’язки залежить від тієї частини тіла, на яку її накладають. Розрізняють такі типи пов’язок:

• колова, або циркулярна (в основному застосовується при бинтуванні лоба, середини плеча, зап’ястка, нижньої третини гомілки); спіралеподібна пов’язка (використовують при серйозних ураженнях грудної клітки, живота, кінцівок);
• повзуча, або змієподібна (накладають в основному для утримання перев’язувального матеріалу на

значному протязі кінцівки, як правило, на початку бинтування);

• хрестоподібна (за формою нагадує цифру “8”, застосовують при бинтуванні частин тіла з неправильною формою — потилиця, задня поверхня шиї, ділянки суглобів і ін.);
• колосоподібна і черепахоподібна пов’язки, які є варіантами 8-подібної (накладають, як правило, на суглоби);
• вертаюча (накладають на округлі поверхні – голова, кукси кінцівок).

Іммобілізуючі пов’язки використовують для утримання в тому чи іншому положенні якоїсь частини тіла, передусім кінцівок. Вони поділяються на два види:

1) тимчасові;

2) постійні^[2]

Також поширені такі види пов'язок:

• Пов’язка “Чепець”
• Пов’язка “Вуздечка”
• Колосоподібна пов’язка на плечовий суглоб
• Спіральна пов’язка на грудну клітку
• Пов’язка Дезо
• Черепашача (черепицеподібна) пов’язка на ліктьовий та на колінний суглоби
• Пов’язка “лицарська рукавичка”
• Пов’язки на палець (спіральна, колосоподібна)
• Косинкові пов’язки на верхню кінцівку