Деметре I
| Деметре I груз. დემეტრე I | |
|---|---|
 Коронація Деметре I. фреска Михайла Міглакелі в монастирі Мацкваріші | |
| Попередник: | Давид IV Грузинський |
| Спадкоємець: | Давид V |
| Ім'я при народженні: | груз. დემეტრე I  |
| Народження: | 1093 |
| Смерть: | 1156 Мцхета, Грузія |
| Поховання: | Гелатський монастир |
| Країна: |  Грузинське царство |
| Релігія: | Грузинська православна церква |
| Рід: | Багратіоні |
| Батько: | Давид IV Грузинський |
| Мати: | Rusudan of Armeniad |
| Діти: | Rusudand, Давид V, Георгій III, Bagrationi, daughter of Demetrius I of Georgiad і Eudokiad |
 Деметре I у Вікісховищі | |
Деметре I (1093–1156) з династії Багратіоні — цар Грузії (1125–1156), а також поет. Був старшим сином і спадкоємцем Давида IV Будівельника від його першої дружини, вірменської царівни Русудан.
Зовнішня політика
Від свого батька Деметре I успадкував велику й квітучу державу, що ширилась від Чорного до Каспійського моря. Він намагався зберегти її в чинних кордонах, однак кілька поступок прикордонним мусульманським державам довелось зробити. Так Ані й Ширван відійшли від Грузії, зберігши від неї васальну залежність.
Був безрезультатним і похід на Гяндж. Щоправда, 1138 року грузини взяли це місто й на знак перемоги привезли до Грузії міську браму (Брама Гянджі дотепер зберігається в Гелаті), проте утримати місто й навколишні землі не змогли. Гянджа залишалась опорним пунктом для сельджуцьких загарбників у їхній боротьбі проти Грузії.[1]
Причини військових невдач були зумовлені подіями, що назрівали всередині грузинського феодального суспільства.
Внутрішня політика
Як відомо, Давид IV Грузинський енергійно припинив спроби феодалів виступити проти зміцнення центральної влади в державі, але соціально-економічну основу існування крупного азнаурства він залишив недоторканою. У той же час у XII столітті економічний розвиток країни пішов таким шляхом, за якого створювались надзвичайно сприятливі умови для подальшого посилення крупних азнаурів.
Родина
У царя було двоє синів — старший Давид і молодший Георгій. Спадкоємцем мав стати саме старший, але батько любив Георгія. У зв'язку з цим Давид кілька разів намагався усунути Деметре від престолу. 1155 року йому це вдалось і колишній цар став ченцем. Однак за 6 місяців правління непокірний Давид несподівано помер. Деметре повернувся на престол, але невдовзі й сам помер. Був похований у Гелатському монастирі.
Леонтій Войтович вважає, що цар також мав дочку на ім'я Русудан[2].
Примітки
- ↑ Історія Грузії. У 3 томах. Т. I. (З найдавніших часів до 60-их років XIX століття): Навчальний посібник / Ред. кол. Н. Бердзенішвілі (гол. ред.), В. Дондуа, Г. Мелікішвілі. — Тб.: Цодна, 1962.
- ↑ Князівські династії Східної Європи. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 13 січня 2014.
Посилання
- http://www.hrono.ru/biograf/bio_d/demetre1.html [Архівовано 17 травня 2013 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).