Деже Тандорі

Деже Тандорі
Народився	8 грудня 1938[1]  Будапешт, Угорщина[2]
Помер	13 лютого 2019[1] (80 років)  Будапешт, Угорщина
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина[1]
Діяльність	перекладач художніх творів, поет, письменник, перекладач
Знання мов	угорська[1]
Членство	Digital Literary Academyd і Széchenyi Academy of Literature and Artsd
У шлюбі з	Ágnes Tandorid
Нагороди	Премія імені Кошута (1998) Лауреат Угорщиниd (1996) премія журнала «Alföld»d (1984) Q1105226? (1974) Премія Мілана Фюштаd (1975) Robert Graves Prized (1972) премія журнала «Alföld»d (2012)
Сайт: pim.hu/hu/dia/dia-tagjai/tandori-dezso
Деже Тандорі у Вікісховищі

Тандорі Деже (Дежьо) (угор. Dezső Tandori; 8 грудня 1938, Будапешт — 13 лютого 2019) — угорський письменник, поет, перекладач, художник-графік.

Виріс у багатомовній родині. У віці шести років вже ходив на уроки німецької мови. Крім рідної мови знав також російську. Вивчав угорську та німецьку мови в університеті імені Лорана Етвеша в Будапешті.

Розпочав свою кар'єру як перекладач німецької літератури (Брігітта фон Штіфтер, Рільке та Кафка) та філософії (естетика Гегеля) на угорську мову. Мав замовлення на епічні твори, драми, новели, а також вірші та теоретичні твори. Перекладав «Едди» та «Парцифаля».
З 1964 викладав мови у вишах Будапешта. З 1971 — на творчій роботі.
Перекладав літературні твори Томаса Бернгарда, Франца Верфеля, Ернста Толлера, Петера Гакса та Ганса Еріха Носсака, повісті «Лола», «Blutrot passepartiert» та «Розвідник» Франсуа Маєра Преслі, а також твори Іммануїла Канта, Теодора В. Адорно та теоретика мистецтва Вернера Гофмана «Основи сучасного мистецтва. Вступ у його символічні форми».

У 1968 р. опублікував свою першу роботу, том поезії «Töredék Hamletnek» («Фрагмент для Гамлета»). Він також писав оповідання, романи, дитячі книги та есе.

• Тандорі Дежьо // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 23.

• Dezső TANDORI^{[недоступне посилання]} (нім.)