Дебора Фоґель

Дебора Фоґель
пол. Debora Vogel
Ім'я при народженні	Дебора Фоґель
Народилася	4 січня 1900[1]  Буршти́н, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[2]
Померла	серпень 1942[3] (42 роки)  Львів, Дистрикт Галичина, Генеральна губернія, Третій Райх[3]
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Діяльність	поетеса, філософиня, письменниця, літературна критикиня, публіцистка, перекладачка
Сфера роботи	поезія[4], філософія[4], літературна критика[4], art criticismd[4], публіцистика[4] і художній переклад[4]
Alma mater	Ягеллонський університет (1926) і ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	їдиш[4], польська[4] і німецька
Мова творів	польська[2] і їдиш[2]
Напрямок	модернізм: сюрреалізм
Членство	га-Шомер га-цаїр[5]
Дебора Фоґель у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Дебора (Двойра) Фоґель (пол. Debora Vogel, 1900, за іншими відомостями — 1902, Бурштин — серпень 1942, Львів) — єврейська письменниця, філософиня та літературна критикиня, а також поетеса й перекладачка українського походження. Писала їдишем та польською мовою, а також (хоча і меншою мірою) івритом.

Народилася в сім'ї єврейських інтелігентів Галичини, батько — мовознавець, директор єврейської школи в Бурштині, мати була вчителькою. Крім того, її дідусь і батько були видавцями й публікували високими накладами тексти про Кабалу і єврейські погроми в Росії^[6]. Першу світову війну сім'я прожила у Відні, де Дебора навчалась в німецькій гімназії. Атестат отримала вже після війни в польській гімназії Львова, закінчивши яку, працювала вихователькою у сирітському притулку, де викладав її батько.

У 1919 почала вивчати філософію, психологію і полоністику в університеті Яна Казимира у Львові, де слухала лекції Казимира Твардовського, одного із засновників Львівсько-варшавської логіко-філософської школи, Казимира Гайдукевича, мовознавця, який досліджував логічні зв'язки між мовою і сприйняттям дійсності, з 1924 року продовжила навчання в Ягеллонському університеті в Кракові. Свою дисертацію про Геґеля Дебора Фоґель захистила 1926 р. у Краківському університеті. Після закінчення навчання стала викладати психологію й польську літературу в єврейській семінарії у Львові Один із її тодішніх студентів, Хоне Шмерук, описує ці лекції як важливий інтелектуальний досвід для себе, він був дуже вражений тим, як майстерно вона вплітала їдишську поезію в загальноєвропейський літературний контекст^[6].

Під час радянської окупації навчальний заклад було перетворено в семінар для вчителів їдиш і Фоґель також викладала там єврейську літературу.

Вільно говорила і писала польською мовою, добре знала іврит, а от їдиш вивчила самостійно вже дорослою^[7]. Писати почала по-польськи, проте в 1920-х роках також стала використовувати їдиш, і з часом цією мовою вийшла значна кількість її творів. Також перекладала художні тексти з їдиш польською (власні тексти, а також твори єврейських поетів) і з польської мови на їдиш (головним чином власні тексти). У 1930-х роках співпрацювала з численними журналами, серед яких «Хвилини», «Наша Думка», журнали на їдиш «Cusztajer» і «Inzich», а також львівський журнал «Сигнали» і варшавський «Літературні вісті». Була знавчинею кубізму, конструктивізму, критикинею-товаришкою творчості єврейських художників, що слідували традиціям Фернанда Леже і пов'язаних з львівською групою «Артес», серед яких був ілюстратор її творчості Генріх Стренг. ЇЇ по праву вважають однією із засновниць модернізму^[6].

23 травня 1939 написала Аарону Ґлянц-Леєлесові, редакторові літературного часопису «In zikh» («У собі самому») наступне, розкриваючи свої політичні погляди:

В юності захоплювалася сіоністськими ідеями й навіть входила на початку 1920-х до молодіжної організації «Hashomer hatsair» («Юні охоронці»)^[7]. Завжди пов'язувала себе з єврейською культурою, але після творчого дебюту єврейська культура не мала місця в її творчості. Вона не торкається важливих для національного чи релігійного пафосу тем, мотивів, не полемізувала. Єдиним, що пов'язувало її із єврейським світом, була мова. На їдиш Дебора Фоґель пише не лише з ідеологічних, а й з естетичних міркувань, намагаючись довести єдність форми та змісту в літературному творі^[6].

Вільно почувалася у польському, російському, німецькому, французькому та англійському літературних контекстах, по це свідчать її есеї та поодинокі листи. Письменниця друкувала рецензії, оглядаючи дитячу й підліткову літературу та культурологічні та психоаналітичні студії або книги із теорії мистецтва, що свідчило про її широкий кругозір та знання. Часто в її рецензіях книги слугували лише відправною точкою для детального аналізу таких проблем, як расизм чи антисемітизм («Людська екзотика», 1934), або стосунків інтелігенції та пролетаріату («Кілька зауваг про сучасну інтелігенцію», 1936). Найбільше її цікавила сама людина, яка за різними масками ховає свої почуття^[6].

На думку Дебори Фоґель, лише абстрактне мистецтво позбавлене маски. Це враження навіяне, ймовірно, Малевичем і світ складається з кубізму, конструктивізму і пуризму. У своїх нарисах вона досліджує проблематику фотомонтажу і фотомонтаж як літературний жанр^[7]. Нею опубліковано ряд важливих досліджень про Станіслава Іґнаци Віткевича, Марка Шаґала і Бруно Шульца, але ці дослідження довгий час були недоступні дослідникам, бо побачили світ у марґінальних часописах, які не збереглися^[6].

Називала фарби «душею і мовою речей». Це проявилось у її міській ліриці, де кольори виражають усі почуття:

Вони стають «кругловидими» і «пласкими», допасовуючись до речей, які можна побачити або до яких можна доторкнутися. Вона надає їм «фруктовости» — кольору помаранчі, цитрини, вишні, що дозволяє підключити також смакові та слухові асоціації. Тональність цієї поезії загалом підпорядковується «холоду», навіть найтепліший колір — жовтий, стає «кольором пласкої прохолоди». Загальний настрій та атмосферу збірки визначає охарактеризований Кандінським як «беззвучний і нерухомий» сірий колір. У поезії Фоґель можна знайти всі шари описаної Кандінським «безнадійної нерухомости. Що темнішим стає сірий, тим більшої ваги набуває безнадія і вступає в силу задуха. Якщо сірий світлішає, у фарби проривається трохи повітря, вони починають дихати і з'являється елемент прихованої надії»^[6].

— Анна Майя Місяк

З цього можна зробити висновок, що меланхолія виступає основним почуттям, станом, світоглядом, тобто є лейтмотивом поезії й прози Дебори Фоґель.

Серед її близьких друзів був письменник, художник і графік Бруно Шульц^[8]. Все життя Шульцв співрозмовника, який би зрозумів його, і, як здавалося, знайшов його в особі Дебори Фогель, яка була молодша за нього на 10 років. Вони познайомилися на відпочинку в Закопані через Станіслава Ігнація Віткевича, з яким також дружила і який був автором її портрета, який, на аерігся. Між ними зав'язався своєрідний роман у листах. Саме з листів, написаних коханій (Шульц хотів одружитися з Деборою, але її рідня виявилася проти союзу), і народився його перший роман — «Sklepy cynamonowe» («Цинамонові крамниці»). Книга мала успіх, втім, у вузьких інтелігентських колах.

Листи Дебори Фоґель до Бруно Шульца — це єдина відома широкій публіці, крихітна, порівняно з рештою кореспонденції, частинка, яку вона вела кількома мовами. Шульц і Фоґель обмінюються думками про прочитане, побут і подорожі (до Парижа). Це закінчилось тим, що Її книгу «Акації цвітуть», яка вийшла 1936 року, чимало критиків неправильно потрактували як невдале наслідування Бруно Шульца і його «Цинамонових крамниць», які з'явилися двома роками раніше. З її листів можна довідатися, що її вірші й проза у першій половині 1930-х рр. залишилися поза увагою польського літературного середовища. Та сама вона доклала багато зусиль для друку віршів Шульца, що він надсилав їй у листах, розпізнавши його талант^[6].

У листах Дебори Фоґель і Бруно Шульца не раз згадується особливий характер їхніх стосунків. Вона пише йому:

Про їхнє знайомство вона згадує так:

Дебора Фоґель загинула у львівському гетто в серпні 1942 року разом з матір'ю, чоловіком (архітектором Шулімом Баренблютом) і сином Ашером під час нацистської акції масового знищення євреїв. Тіла письменниці та її родини упізнав потім Генрик Стренг, який пізніше брав участь у розборі тіл жертв серпневої акції. Архів письменниці не зберігся до наших днів, його спалили нові мешканці її львівського будинку^[9].

• «Ftog figurn» («Фігури днів») (1930)
• «Manekinen» («Манекени») (1934)

Польські переклади вибраних віршів містяться в додатку до роботи Кароліни Шуманяк «Бути агентом вічної ідеї …».

• «Akacjes blien» (на їдиш) (1935).

Akacje kwitna (авторський переклад на польську мову) (1936), новітнє видання — Austeria 2006 (додатково включені сучасні переклади не перекладених раніше пізніших етюдів і нарисів).

• Позиція Станіслава Ігнація Віткевича в сучасній польській культурі
• Тема і форма в мистецтві Шагала [на їдиш]
• Генеалогія фотомонтажу і його можливості
• Статика, динаміка й актуальність у мистецтві [на їдиш]
• «Білі слова» в поезії [на їдиш]
• Монтаж як літературний жанр [на їдиш]

Три перших тексти з'явилися в журналі «Сад» (текст про Шагала в перекладі Томаша Куберчука). Переклади трьох останніх есе, а також декілька інших теоретичних робіт опубліковані в додатку до роботи Кароліни Шуманяк «Бути агентом вічної ідеї …».

• Дебора Фоґель. Фігури днів. Манекени / Переклад з їдишу Юрка Прохаська. — Київ: Дух і Літера, 2015. — 176 с., з іл.
• Дебора Фоґель. Акації квітнуть. Монтажі / Переклад з польської Юрка Прохаська. – Київ: Дух і Літера, 2018. – 80 с.
• Дебора Фоґель. Білі слова: есеї, листування, рецензії та полеміки / Переклад та упорядкування Анастасії Любас. — Київ: Дух і Літера, 2019. — 288 с.

• Дебора Фоґель // Львівська антологія. Том ІІ. 1920—1940-ві роки. В ґранатових горах. – Харків: Фоліо, 2014.
• Дебора Фоґель // Скринька з червоного дерева. Єврейська проза Східної Європи другої половини ХІХ–ХХ століть. – Київ: Дух і Літера, 2020.

• Дебора Фоґель. Місце Станіслава Іґнація Віткевича в сучасній польській культурі / Переклад з польської Світлани Бреславської // Zbruč. 25.02.2024
• Дебора Фоґель. Генеалогія фотомонтажу і його можливості / З польської переклала Анастасія Любас // Prostory. 23 лютого 2018

• Дебора Фоґель. Фігури днів: поетична аудіокнига / Переклад з їдишу: Юрко Прохасько; Нараторка: Діана Горбань; Вибрані вірші на їдиші читає: Оксана Сікорська; Музика: Артем Бемба; Продюсер: Володимир Ольшанський. Audiostories Production, 2024.

• Євген Клімакін. Львів Дебори Фоґель

• Міст до Дебори (розмова Андрія Павлишина та Юрія Прохаська про Дебору Фоґель) / Занотував Юрій Кучерявий // Zbruč. 26.11.2015
• Невловима Дебора / Підготувала Юлія Кушнір // Zbruč. 27.10.2017
• Як наздогнати Дебору Фоґель: дискусія за участі Ірини Старовойт, Юрка Прохаська, Данила Ільницького, Анастасії Любас та Андрія Павлишина // РіЧ: тексти і візії. 20.11.2017

• Анна Майя Місяк. В тіні Бруно Шульца // Майдан: дрогобицька інтернет-газета. 28.04.2010
• Люба-Параскевія Стринадюк. Дебора Фоґель: лети, пташко // Zbruč. 04.10.2017
• Анастасія Любас. Як наздогнати Дебору Фоґель? // Culture.pl. 06.10.2017
• Малґожата Радкєвіч. Емансипантки львівського авангарду / Конспект підготувала Анна Ютченко // Zbruč. 21.06.2018
• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
• Світлана Бреславська. Дебора // Zbruč. 18.02.2024
• Остап Сливинський. Дебора Фоґель: наблизити літературу до образності авангардного мистецтва // Читомо. 21.11.2024
• Владислава Москалець. Чому єврейській поетці не знайдеться місця у Львові? // Україна Модерна. Рубрика "Опінії". 08.12.2024
• Христина Кобко. Героїчна монотонність Дебори Фоґель // Acta Studiosa Philologica: Збірник наукових статей, есеїв та перекладів студентів. Львів: УКУ, 2025. Чис. 1. С. 87-89.

• Мар’яна Челецька. Дебора Фоґель: не-написаний роман (Рец. на кн. : Фоґель Д. Акації квітнуть. Монтажі. Київ: Дух і Літера, 2018. 80 с.) // Zbruč. 20.09.2018
• Маріанна Челецька. Живе тіло абстрактних фігур (Рец. на кн.: Фоґель Д. Білі слова: есеї, листування, рецензії та полеміки / Переклад та упорядкування Анастасії Любас. Київ: Дух і Літера, 2019. 288 с. // Zbruč. 09.09.2019

• Мар'яна Челецька. Джазова партитура та метамистецький код для жанру «монтажного роману» (на прикладі збірки монтажів Дебори Фоґель «Акації квітнуть») // Літературно-джазові імпровізації: інтермедіальні студії / за ред. Світлани Маценки. Львів: Вид-во «Срібне слово», 2019. С. 262-274.
• Олена Маланій, Ірина Констанкевич. Дебора Фоґель: творче моделювання простору (збірка поезій "Фігури днів. Манекени") // Закарпатські філологічні студії. 2021. Вип. 18. С. 249-259
• Данило Ільницький. Шульц. Антонич. Фоґель. Уявляння. Наздоганяння. Пам’ятання // Zbruč. 07.07.2024
• Мар'яна Челецька. Ротаційний модернізм тридцятих: місто фігур Богдана Ігоря Антонича vs. фігури міста Дебори Фоґель // Українське літературознавство. 2025. Вип. 89–90. С. 100–113.

• Anastasiya Lyubas. Plasticity of Language in Debora Vogel's Modernist Poetics: Dissertation. Binghamton University (SUNY), 2018.

• Karolina Szymaniak. Być agentem wiecznej idei. Przemiany poglądów estetycznych Debory Vogel. Kraków: Universitas, 2006. 338 s.

• Larissa Cybenko. Jüdische Avantgarde als ein "repräsentativer Kulturbestandteil" Galiziens: Die dichterische Kunst der Debora Vogel // Larissa Cybenko. Galizischer Text. Mehrdimensionalität in der vielsprachigen gemeinsamen Erzählung eines Raumes. Vienna University Press, 2023. S. 469-488.