Дача Мілос
| Мілос | |
|---|---|
 | |
| 45°02′16″ пн. ш. 35°22′56″ сх. д. / 45.037733° пн. ш. 35.382285° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Феодосія, пр-т Айвазовського, 33/2 (ріг вул. Революційної) |
| Тип | дача вілла і пам’ятка архітектуриd  |
| Стиль | неокласицизм |
| Архітектор | Піскунов Михайло Федорович |
| Засновник | Ібрагім Самуїлович Крим |
| Дата заснування | 1911 |
| Статус | культурна спадщина, санаторій |
  Мілос Мілос (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дача Мілос — одна з найвідоміших пам'яток Феодосії, побудована на початку 1911 року. Головна ознака дачі — розташовані вздовж головного фасаду гіпсові копії античних статуй та статуя Венери Мілоської в альтанці-ротонді.
Історія
Розробником проєкту є архітектор М. Ф. Піскунов. Дача була побудована турками в період із 1909 по 1911 роки. В основу проєкту покладено неокласичний стиль, доповнений елементами класичної грецької архітектури[1].
Дача будувалася для успішного феодосійського комерсанта Ібрагіма Самуїловича Крима — одного з представників караїмської династії. За відомостями статистичного перепису населення наприкінці XIX століття серед жителів Феодосії налічувалося 144 містян із прізвищем Крим, яких об'єднували близькі й дальні родинні зв'язки.
Сімейство Крим було, мабуть, найбільшим і найвпливовішим представником караїмської громадськості у Феодосії. Родині Крим належали комерційний банк, пароплавна компанія та інші великі об'єкти. Влада в місті також належала сімейству Крим. З 1863 по 1869 роки міським головою Феодосії був Самуїл Абрамович Крим. За це він здобув звання спадкового почесного громадянина. У нього був рідний брат Арон Абрамович Крим, якому належала дача «Вілла». У Самуїла Абрамовича було двоє синів — Соломон Самуїлович та Ібрагім Самуїлович[2].
Відомому караїмському сімейству, крім дачі «Мілос», належали ще дві — «Вікторія» та «Вілла».
Архітектура
Дача «Мілос» вирізняється витриманими пропорціями та складним планом. Двоповерхова неокласична будівля з терасою і колонами-каріатидами з оформленням фасаду у стилі давньогрецької архітектури. На території безліч статуй, бюстів античних героїв і каріатид. Огорожа дачі кам'яна з невеликою ротондою на розі. У ній встановлена статуя Венери Мілоської, яка і дала назву дачі[3].
Ця пам'ятка має популярність і любов серед туристів. Під час Жовтневої революції вона була втрачена. Тривалий час альтанка пустувала, а у 1970 році феодосійський скульптор Борис Лец виліпив копію Венери, яка і прикрашає нині дачу[4].
Вишуканою прикрасою будівлі є мармурові фонтани невеликого внутрішнього дворика[5].
До 2022 року у приміщенні дачі Мілос розташувався шостий корпус санаторію «Восход». Профіль санаторію — лікування розладів травної системи, а також порушень роботи серцево-судинних органів. Окрім цього, у приміщенні розташована кав'ярня, конференц-зал, пункт обміну валюти та кілька барів. Орендарі в період літнього сезону у дворі встановлюють високі торговельні намети, повністю затуляючи ними архітектуру будівлі[6]. 2022 року дачу продано інвесторам, які відкрили там апартаменти.
Дача в літературі
У грудні 1932 року на дачі Мілос перебував молодий український письменник Віталій Чигирин (1908-1937), розстріляний 1937 року в Києві. У Феодосії він створив замальовку "У санаторії (З кримських нотаток)", невдовзі надруковану у дніпропетровському журналі "Зоря" (1933, № 3, березень). Твір, на жаль. відбиває дихання часу, в ньому лише легкі відголоски голодомору 1932-33 років. Ліричний герой подає захоплений опис Чорного моря. Описує зустріч зі сторожем, якому він щоразу віддає залишки хліба. Проте сторож викликає в нього антипатію. В розмові виявляється, що той втік до Криму від нинішнього голоду з Волині. Але коли в санаторії з'являється новий курортник (виснажений парубок, який ледь піднімається сходами на третій поверх), він пізнає в сторожі односельця: "...куркуль ліквідований. Спалив у нашому селі колгосп і втік!" Молодий курортник з браунінгом женеться за сторожем... Недарма твір має епіграфом слова Сталіна "Ворог діє тихою сапою". Твір іншої тональності в голодному 1933 року й не міг бути надрукований у радянському літературному журналі.
Примітки
- ↑ Путеводитель по Ялте и окресностям. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ Дача Милос / http://xn--80alndgcuev0g.xn--p1ai/. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 липня 2015.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|title= - ↑ Дача Милос: фото, описание
- ↑ Дача Милос / гостевой дом «Желанный» в Феодосии. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ ДАЧА «МИЛОС». Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
- «Крим. Архітектура, пам'ятники: фотоальбом». авт. фото Р. Т. Папікьян. авт. тексту В. І. Тимофієнко. — Київ: «Мистецтво», 1991.(рос.)
- Гармаш П. Е. «Путівник по Криму». — Сімферополь, 1996.(рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).