Дароносиця

Дароносиця — невеликий ковчег, що використовується з метою перенесення Святих Дарів для здійснення таїнства причастя поза храмом. За допомогою принесених священником Передосвячених Дарів до таїнства приступають хворі, вмираючі, ув'язнені та інші віряни, які не можуть відвідувати храм.

У Православній традиції, зазвичай, дароносиця виготовляється зі срібла чи золота у вигляді каплички з дверцятами та хрестом зверху. Зберігається, як правило, на жертовнику; торкатися до неї мають право тільки священнослужителі.

У Католицькій церкві дароносиця спеціального типу використовується також для виставлення Святих Дарів для їх вшанування (адорації).

У мистецтві

В образотворчому мистецтві дароносиця є атрибутом святих Клари, Норберта та Гіацинта.

Персонаж роману Лесі Романчук «Лицарі любові і надії» о. Величковський, один з репресованих сталінським режимом священників, що служить Літургію навіть в найжорстокіших умовах Воркутинських шахт, говорить:^[1]

Не згубіть лише моєї дароносиці… — Ця вервечка з хліба і бляшана дароносиця — мої найдорожчі скарби. Не були б такими цінними із суцільного золота з перлами і діамантами. Бо замість вина — кров і біль мого народу, замість перлів — його страждання за віру, його викупна жертва, його ціна свободи. Це — моя чаша і мій престол, і мій дискос, і моя церква. Незнищенна, бо вічна.

Див. також

Примітки

↑ Ігор Зінчук. Український «Архіпелаг ГУЛАГ». Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 23 липня 2012.

Джерела

Архівована копія. Архівовано з джерела 4 грудня 2012 (рос.)
Дароносиця^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Бучма О. В. Дароносиця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дароносиця
Дароносиця [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Ігор Зінчук. Український «Архіпелаг ГУЛАГ». Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 23 липня 2012.

[1]