Дарахів

село Дарахів
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Микулинецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040290060093014
Облікова картка	Дарахів
Основні дані
Засноване	1564 року
Населення	2 118 осіб
Площа	60,416 км²
Поштовий індекс	48146
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°17′26″ пн. ш. 25°32′6″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.53500° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	310 м
Водойми	Брусинець
Відстань до обласного центру	36,3 км
Відстань до районного центру	13 км
Найближча залізнична станція	Теребовля
Місцева влада
Адреса ради	48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11
Карта
Дарахів
Дарахів
Мапа
Дарахів у Вікісховищі

Да́рахів — село в Україні, у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Село розташоване на перетині автошляхів Дружба—Бучач і Теребовля—Підгайці. Адміністративний центр колишньої Дарахівської сільської ради, якій були підпорядковані села Кам'янка і Тютьків (до 2020 року)

Із облікових даних виключений хутір Новий Тичин через переселення жителів.

Населення — 1500 осіб (2019).

Через село тече річка Брусинець (пол. Darachowski potok^[1]), права притока Серету.

Перша писемна згадка — 1554, згідно з даними Я. Байгера.^[2]

23 квітня 1646 р. гетьман Мартин Калиновський подарував село, разом з усіма своїми дідичними та заставними маєтками, своєму сину Самуелю Єжи^[3].

Село часто потерпало від набігів турків і татар, а також гноблення польських поміщиків.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Золотниківського повіту Тернопільського округу^[4].

У 1867—1918 рр. у складі Теребовлянського повіту (Австро-Угорщина)^[5] .

1880 р. в селі проживало 1965 осіб; діяла двокласна школа^[6].

У 1906 р. відбувся страйк селян під проводом Івана Шепертицького, який придушило військо.

У 1917 р. російські війська, відступаючи, пограбували село, забрали навіть церковні дзвони, котрі стараннями пароха Барановського в 1923 році викупили і повернули в село.^[7]

В Леґіоні УСС воювали сільські добровольці, зокрема Лев Камінський (1895, за ін. даними 1885).^[6]

Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Відродження» та інші українські товариства.

26 вересня 1930 відбулася пацифікація над місцевими жителями. Зокрема, місцевий поляк кинув гранату в групу беззбройних українців, які молились на цвинтарі, в результаті чого постраждало 12 осіб^[8].

1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включено до новоствореної у Теребовлянському повіті об'єднаної сільської гміни Дарахів^[9].

Від 5 липня 1941 до 24 березня 1944 Дарахів — під німецько-нацистською окупацією.

19 жовтня 2015 р. на фасаді Дарахівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (вулиця Сонячна, 49), де навчався Володимир Питак, йому встановлено пам'ятну дошку, а в приміщенні школи облаштували куток пам'яті, де зберігаються його особисті речі^[10].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Микулинецької селищної громади^[11].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[12].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610826, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 1479 виборців, явка 50,91 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 28,98 %, за «Європейську Солідарність» — 14,42 %, за Радикальну партію Олега Ляшка — 13,48 %.^[13] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 59,14 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 12,37 %, за Олега Вітвіцького (Голос) — 6,99 %^[14].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[15]:

Назви піль Дарахова:

• Сондушна,
• Шумна^[16].

Білинський, Гумницький, Демида, Дзілай, Добровольський, Манорек, Якубовський, Ярославський, Курочка, Кравець, Бойко, Курило, Подольський^[16].

До переселення жителів із Тичина на хуторі були поширені такі прізвища: Брунер, Геттер. Жабський, Клинек, Кніппер, Крумгольц, Кундерман, Фідлер^[16].

• Поселення «Дарахів I» (давньоруський час (XII—XIII ст.));
• Поселення «Дарахів II» (пізня бронза; черняхівська культура);
• Поселення «Дарахів III» (пізня бронза; давньоруський час (XII—XIII ст.));
• Поселення «Дарахів IV» (черняхівська культура);
• Поселення «Дарахів V» (ранній залізний вік; черняхівська культура);
• Поселення «Дарахів VI» (черняхівська культура);

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926; мурована) + дзвіниця, костел святого Йоана Хрестителя (1903) + дзвіниця, дві «фігури» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975: братська могила з пірамідальним обеліском і надмогильними плитами)^[17], встановлено кам'яні хрести на честь загиблих за волю України та на могилі вояків УПА — братів Прусаків, насипано 2 могили радянським воїнам.

На Дарахівському кладовищі є могила лейтенанта Будура Шахабудоїмова (Загинув у 1944 р.). На могилі — обеліск пірамідальний.

Пам'ятний знак на честь скасування панщини

Пам'ятка історії місцевого значення. Розташований в центрі села.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлений 1848 р., відновлений 1990 р.).

Скульптура — 1,5 м, постамент — 1,2х0,8х0,8 м, площа — 0,0004 га.^[18]

• Пам'ятний знак «За тверезість»;

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку..

• Станіслав Марцинов (1901—1980) — польський скульптор, викладач університету^[19].
• Пухальський Іларіон Юрійович (1929—1991) — український бандурист, заслужений працівник культури України, керівник Струсівської капели бандуристів.
• Наконечний Роман Михайлович (1949—2026) — український трубач, педагог, заслужений артист України.
• Цибульська Надія Андріївна (1951) — українська акторка.
• Запорожець Віктор Васильович (1960) — український лікар-хірург, громадський діяч.
• Юрків Андрій Миколайович (1980—2023) — український військовослужбовець, старший солдат 80 ОДШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Тихоліз Юрій Павлович (1990—2022) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Костів Роман Миколайович (16.12.1941-22.08.2021) — український інженер, генеральний директор Чернівецького заводу «Кварц».
• Богдан та Іван Кравчуки — українські співаки (тенори), самодіяльні композитори, педагоги;
• Василь Курило — український педагог, заслужений вчитель України;
• Іван Чупашко (нар. 1948) — український хоровий диригент, педагог;
• Марія Юрків — член ОУН та політв'язень сталінських таборів^[20], громадська діячка. Народилася 3 липня 1926 року. Авторка «Звернення ОУН до українських вчителів»,^[21] яке було розцінене радянською судовою системою як зрада батьківщини і за яке перебула 10 років в ув'язненні. Одна із засновників Братства ОУН-УПА, Спілки політв'язнів та репресованих. Зі здобуттям Україною незалежності вже старенька на той час жінка виступала на мітингах, у школах, їздила на перепоховання повстанців.

• Володимир Питак (1979—2015) — військовик, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве)^[22].

• Івахів Г., Колиняк Л., Уніят В. Дарахів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 250—252. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Сивульська М., Уніят В. Дарахів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 466. — ISBN 966-528-197-6.
• Darachów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 904. (пол.)

• Замки та храми України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.