Далковська Ева

Далковська Ева
пол. Ewa Dałkowska
Народилася	10 квітня 1947[1][2]  Вроцлав, Польська Народна Республіка[3]
Померла	8 червня 2025[4] (78 років)
Громадянство	Польща[3]
Діяльність	акторка, кіноакторка, акторка театру
Alma mater	Факультет польських студій Варшавського університетуd
Роки діяльності	1971 — 1990[3]
IMDb	nm0197963
Нагороди та премії
Далковська Ева у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ева Малгожата Далковська (пол. Ewa Małgorzata Dałkowska, 10 квітня 1947, Вроцлав — 8 червня 2025, Варшава, Польща) — польська акторка театру, радіо й кіно. У 2008–2025 роках була акторкою Нового театру у Варшаві.

Дворазова лауреатка головної нагороди Калішських театральних зустрічей: премії за акторську майстерність (1977) та премії за ансамблеву гру (1980)^[6][7].

1970 року закінчила полоністичний факультет Варшавського університету, а 1972 року — акторський факультет Державної вищої театральної школи імені Александра Зельверовича у Варшаві. У 1972–1974 роках виступала в Сілезькому театрі імені Станіслава Виспянського в Катовицях, у 1974–2008 роках була акторкою Повшечного театру імені Зигмунта Гюбнера у Варшаві, а від 2008 до 2025 року — Нового театру у Варшаві.

З 2001 року вона підтримує партію «Право і справедливість»; була, серед іншого, членом Почесного комітету підтримки Леха Качинського під час президентських виборів 2005 року; стала членом Варшавського комітету соціальної підтримки Ярослава Качинського на дострокових президентських виборах 2010 року ^[8]. Вона увійшла до складу комітету підтримки кандидатури Кароля Навроцького на посаду Президента Республіки Польща на виборах 2025 року ^[9].

Вона була лекторкою у Варшавській академії гарних манер ^[10].

4 серпня 2016 року її було призначено до капітули Ордену Відродження Польщі ^[11].

Вона померла після важкої хвороби 8 червня 2025 року у віці 78 років^[12]. У квітні 2025 року вона все ще працювала над новою роботою^[13]. Похорон відбувся 13 червня в церкві Святого Губерта в Залессі Гурному. Її поховали на місцевому парафіяльному кладовищі ^[14].

Її перший шлюб закінчився розлученням^[15]. Потім вона одружилася з Томашем Мерновським, керівником відділу виробництва в групі кінотворців "Дім"^[16], від якого народила сина Ксаверія^[17].

Синє, як Чорне море (1971) – учасниця табору

Бенямішек (1975) – Ганка

Ночі й дні (1975) – Олеся Хроботовна

Страх (1975) – жінка, яка танцює в пабі

«07 зголосися» (07 zgłoś się, телесеріал 1976) – повія «Маркіза» (серія 2 – Підвіска)

Справа Горгонової (1977) – Ріта Горгонова

Варшав'янка, пісня 1831 року (телевізійна вистава за п’єсою Станіслава Виспянського «Варшав'янка») (1978) – Марія.

«Провінційні актори» (1978) – Христина Ґазда, шкільна подруга Ані

Без наркозу (1978) – Єва Міхаловська, дружина Єжи

Біла мазурка (1978) – Віра Засуліч

Лікарня Преображення (1978) – д-р Носілевська

Урок мертвої мови (1979) – Ольга Діана, медіумка

По сусідству (1979) – кохана Артура

Тераріум (1979) – актриса, подруга Марії

Голоси (1980) – Ева Доманська

Заховані на сонці (1980) – Марія

Тихі роки (1981) – Флора

Керівництво (1983) – Марія Габрисякова

Токката (1983) – Зофія

Життя Каміла Куранта (1983) – Анна Курант, мати Каміла

Вихор (1983) – Роза

111 днів летаргії (1984) – Христина, перекладачка «Ревізора»

Жінка з провінції (1984) – Андзя Ціхальська-Сольська, до шлюбу Ґловацька

Рік спокійного сонця (1984) – Стелла-повія

Три млини (1984) – Ядвіґа Ловецька (епізод 1)

Медіум (1985) – Ґрета Вагнер

…Я проти (1985) – Доктор Кристина

Королівські сни (1988) – Принцеса Юліанна, дружина Вітольда

Нічний гість (1989) – мати Війона

Корчак (1990) – Стефа Вільчинська

Цинґа (1991) – Медсестра Люсьєн

Дівчата та вдови (1991) – Сюзанна, дочка Евеліни

Чорні сонця (1992) – Целіна

Спекотний четвер (1993) – Годишова, дружина власника викраденого Мерседеса

Шлюбна комедія (1993) – Ванда, подруга Марії

Дочки Щастя (1999) – Елка, власниця готелю-човна

Сліди (1999) – мати Марії

Прокажений (1999–2000) – Ідалія Елзоновська

Рання весна (2001) – княгиня Щербатов-Мамуєва

Лікарня на Запаморочливих Дорогах (2001) – Сестра Герлах

Офіцер (2004) – мати Альдони Гінко

Засуджена до хандри (2005) – директор технікуму

Можливість (2005) – бездомна жінка (7 серія)

Шматок раю (2006) – Троянда

Старий і собака (2008) – Єва Кульчинська, дружина Марека

Вбивство (2010) – Ядвіга Віткевич, дружина Віткація

Закон Агати (2012) – Ізабела Грабовська (серія 13)

Глибока вода (2013) – мати Болека (серія 21)

Тіло (2015) – Єва, подруга прокурора

Смоленськ (2016) – Марія Качинська

Художники (2016) – Гелена, прибиральниця / медіумка

Дірка в голові (2018) – мати актора

Отець Матеуш (серіал) (2019) – Гелена

Снігу більше не буде (2021) – мати Жені в літньому віці; дубляж Вікторії Городецької

Свекри (2021) – мати Малгожати

Прохід (2021) – тітка

Свекри 2 (2023) – мати Малгожати

• 2018: Мері Поппінс повертається – кузина Топсі
• 2010: Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 1 – Петунія Дурслі
• 2007: Гаррі Поттер і Орден Фенікса — Петунія Дурслі
• 2004: Дім на хребті – Перлина
• 2004: Гаррі Поттер і в'язень Азкабану – Петунія Дурслі
• 2002: Гаррі Поттер і Таємна кімната - Петунія Дурслі
• 2001: Гаррі Поттер і філософський камінь — Петунія Дурслі

• 2008: Другу, який не врятував мені життя, режисер Міхал Сечковський, Arteria Action Exchange Space
• 2009: (A)pollonia, режисер Кшиштоф Варліковський у Новому театрі у Варшаві
• 2010: Примас у Komańcza Scena Faktu режисера Павла Волдана в ролі Юлії Бристігер
• 2019: Cenacle, TVP Television Theatre, режисер Кшиштоф Тхоржевскі, як Марія Магдалина^[18].

• Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2025)^[19][20]
• Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (2015)^[21][22]
• Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (2007)^[23][24]
• Бронзовий хрест Заслуги (1979)
• Срібна медаль «За заслуги перед культурою» Gloria Artis (2007)^[25]
• Золота медаль за заслуги перед культурою Gloria Artis (2017)^{[26] [27]}
• Медаль «Pro Patria» (2023)^[28]
• Нагорода столичного міста Варшави (2011)^[29]
• Щорічна премія Міністра культури та національної спадщини (2021)^[30]

1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
2. ↑ ČSFD — 2001.
3. ↑ ^{а б в г д} Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
4. ↑ Ewa Dałkowska nie żyje. Wybitna aktorka zmarła w wieku 78 lat
5. ↑ ^{а б} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
6. ↑ Ewa Dałkowska nie żyje. Polska aktorka teatralna miała 78 lat, 8 червня 2025
7. ↑ Kaliskie Spotkania Teatralne : 1961–1985 : wydarzenia, zjawiska, idee. Kalisz: Teatr im. Wojciecha Bogusławskiego w Kaliszu. 1985. с. 88.
8. ↑ Warszawski Społeczny Komitet Poparcia Jarosława Kaczyńskiego
9. ↑ Komitet poparcia Karola Nawrockiego, 6 grudnia 2024
10. ↑ Kadra
11. ↑ Prezydent powołał członków Kapituły Orderu Orła Białego oraz Kapituły Orderu Odrodzenia Polski, архів оригіналу за 13 серпня 2016, процитовано 3 травня 2026
12. ↑ Nie żyje Ewa Dałkowska. Legendarna aktorka zmarła po ciężkiej chorobie. Miała 78 lat, 8 червня 2025
13. ↑ Nie żyje Ewa Dałkowska
14. ↑ Pogrzeb Ewy Dałkowskiej. Kto przyszedł pożegnać legendarną polską aktorkę?, 13 червня 2025
15. ↑ Tygodnik „Rewia” nr 40, 5 października 2016, s. 44–45
16. ↑ Tomasz Miernowski на сайті filmpolski.pl (пол.)
17. ↑ Pawlicka, Magdalena (2009). Zacisze gwiazd. Wydawnictwo Picaresque, Telewizja Polska SA. с. 89. ISBN 978-83-926413-8-4.
18. ↑ Wieczernik, reż. K. Tchórzewski, архів оригіналу за 21 березня 2024, процитовано 3 травня 2026
19. ↑ Prezydent Duda odznaczył pośmiertnie Ewę Dałkowską, 13 червня 2025
20. ↑ M.P. z 2025 r. poz. 840
21. ↑ M.P. z 2016 r. poz. 21.
22. ↑ Odznaczenia z okazji Narodowego Święta Niepodległości, 11 листопада 2015, архів оригіналу за 13 листопада 2015, процитовано 3 травня 2026
23. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 4 grudnia 2007 r. o nadaniu orderów i odznaczeń (M.P. z 2008 r. nr 31, poz. 273).
24. ↑ Prezydent RP odznaczył bohaterów stanu wojennego oraz działaczy ruchu „Polsko-Czesko-Słowackiej Solidarności”, 10 grudnia 2007, архів оригіналу за 14 липня 2010, процитовано 3 травня 2026
25. ↑ Medale Gloria Artis dla internowanych twórców, 26 marca 2007
26. ↑ Lista laureatów Medalu Zasłużony Kulturze Gloria Artis, 15 грудня 2025
27. ↑ [1], Grzegorz Janikowski, "Ewa Dałkowska odebrała Złoty Medal Zasłużony Kulturze Gloria Artis" 
28. ↑ Wręczenie odznaczeń państwowych oraz medali „Stulecia Odzyskanej Niepodległości”, „Pro Bono Poloniae” i „Pro Patria” (PDF)
29. ↑ Nagrody m.st. Warszawy przyznane w 2011 roku, 16 czerwca 2011, архів оригіналу за 26 липня 2018, процитовано 3 травня 2026
30. ↑ Poznaliśmy laureatów Dorocznej Nagrody Ministra Kultury, Dziedzictwa Narodowego i Sportu, 15 października 2021

• Ewa Dałkowska на сайті filmpolski.pl (пол.)
• Ewa Dałkowska, [w:] Encyklopedia teatru polskiego (baza wiedzy: Autorzy) [dostęp 2021-04-09].
• Ewa Dałkowska w bazie IMDb (ang.)
• Ewa Dałkowska на сайті Filmweb.pl (пол.)
• Ewa Dałkowska na zdjęciach w bazie Filmoteki Narodowej „Fototeka”
• Ewa Dałkowska w bazie Akademia Polskiego Filmu