Монастир Дайтоку
| Монастир Дайтоку | |
|---|---|
Головний храм монастиря. | |
| 35°02′38″ пн. ш. 135°44′46″ сх. д. / 35.043888888889° пн. ш. 135.74611111111° сх. д. | |
| Тип споруди | буддійський храмd і чьокуґанджіd |
| Розташування | |
| Засновник | Акамацу Норімура |
| Початок будівництва | 1315 |
| Належність | Daitoku-ji schoold |
| Стан | Національні скарби Японії[1], історичне місце Японіїd[2] і Special Place of Scenic Beautyd[3] |
| Адреса | Daitokuji Streetd |
| Оригінальна назва | яп. 大徳寺 |
| Присвячення | Shakyamuni Tathāgatad |
Монастир Дайтоку (Японія) | |
![]() | |
| | |
Монасти́р Дайто́ку (яп. 【大徳寺】, だいとくじ, Дайтоку-джі, «монастир Великої доброчесності»[4]) — буддистський монастир у Японії, в Кіото. Належить секті Ріндзай (дзен-буддизм). Розташований у кіотському районі Кіта, в кварталі Дайтокуджі[4]. Головна святиня — будда Шак'ямуні. Буддистський титул — гора Рюхо (【龍寶山】)[4]. Заснований ченцем Шюхо Мьочьо бл. 1325 року як імператорський монастир на базі невеликого храму, збудованого у 1315 році. Перебував під опікою імператорського дому, вважався місцем офіційного моління за династію і державу. Користувався патронатом імператора Ґо-Дайґо. Згорів під час смути Онін 1467 року. Відновлений ченцем Іккю Соджюном та сакайськими купцями. Об'єднує понад 20 малих обителей і храмів. Один із найбільших дзен-буддистських монастирських комплексів у Кіото[4]. Місце поховання Оди Нобунаґи, національного героя Японії. Має велику колекцію старожитностей та архітектурних шедеврів, що є національними скарбами та важливими культурними пам'ятками Японії. Славиться чайними і чайними садами.
-
Емблема монастиря -
План приміщення -
Лекторій -
Монастирські ворота -
Сад обителі Рьоґен
-
Монастирські доріжки
Примітки
- ↑ https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/102/1533
- ↑ https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/00003960
- ↑ https://kunishitei.bunka.go.jp/heritage/detail/401/1650
- ↑ а б в г Дайтоку, монастир // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 790.
Бібліографія
- Дайтоку, монастир // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. – К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5 — С. 790.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монастир Дайтоку- Монастир Дайтоку [Архівовано 12 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Офіційна сторінка сект Ріндзай і Обаку
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
