Дайка

Дайка (англ. dike, dyke; нім. Gesteinsgang, Eruptivgang) — пластоподібне інтрузивне магматичне тіло з крутим падінням, обмежоване більш чи менш паралельними площинами.

Початкове значення dike/dyke — траншея, рів або вал/укріплення (земляні роботи) в германських мовах. Геологи почали використовувати цей термін у XIX столітті, бо така форма породи дуже нагадує штучні стіни або вали, і термін природно перейшов у наукову лексику. Геологи почали називати так вертикальні плити гірських порід. Український термін «дайка» запозичено з англійської як спеціальний геологічний термін.

Етимологічний словник англійської зазначає: «…In geology, “vertical fissure in rocks filled with later material which made its way in while molten (1835).» — тобто уже в 1835 р. термін dike застосовувався до вертикальних тріщин у породах, заповнених магмою. ^[1]

Потужність дайки змінюється від часток до десятків метрів, протяжність від 1 м до 500 км (Велика дайка, Зімбабве), ширина може коливатись від кількох сантиметрів до 5-10 км. Проте довжина завжди перевищує ширину, а площини ендоконтактів практично паралельні. Тріщина заповнена магматичним розплавом.

Дайки часто супроводжують інтрузивні і ефузивні тіла. Інколи утворюють пояси з самостійними глибинними магматичними вогнищами. Часто дайки з'являються на земній поверхні у вигляді гребеня або стіни, звичайно з добре вираженою окремістю.

Дайки відносять до малоглибинних (гіпабісальних) інтрузій. Гірські породи, що їх утворюють, мають неповнокристаличну, порфірову або афірову структуру, що пов'язано зі швидким охолодженням та кристалізацією розплаву. Асоціюють із сіллами та вулканічними покровами, виконують роль підводящих каналів для вулканічних апаратів, проривають гранітні батоліти на їх пізніх стадіях розвитку.

Найпоширеніші дайки в океанічній корі, що формується під час спредингу. Індикатором геодинамічної обстановки спредингу є комплекс паралельних дайок субвулканічних порід з діабазів та долеритів.

Численні субпаралельні дайки складені аналогічними породами характеризують також внутрішньоконтинентальні рифтові зони та пасивні околичні зони материків. Інтрузії такого характеру є показником рифтогенезу та розколу континентальної літосфери.

За походженням розрізняють:

• Ендогенні — утворені магмою, що проникла з глибини і заповнила вертикальні тріщини в земній корі. На земній поверхні дайки мають вигляд залишків сильнозруйнованих стін, оскільки породи, що вміщали їх, виявилися менш стійкими і були зруйновані процесами денудацій.
• Екзогенні — тріщини, заповнені осадовим матеріалом (нептунічні дайки), утворюються в результаті препарування денудації ущільненого уламкового матеріалу, що заповнював тріщини.
• Метадайки — складені з гірських порід, що утворилися шляхом метасоматичного заміщення.

За формою і умовами залягання виділяють:

• інтрамагматичні,
• гіпомагматичні (плутонічні дайки).

За типом просторового розміщення розрізняють дайки:

• групові (пояси дайок) — такі, що складаються з ряду окремих паралельних,
• радіальні — такі, що витікають з одного центру,
• кільцеві — які мають кільцеподібну форму, часто зустрічаються в області розвитку траппів на Сибірській платформі.

За внутрішньою будовою і способу виконання виділяють:

• дайки заміщення,
• складні,
• дайки течії,
• експлозивні.

Кластична дайка (рос. кластическая дайка; англ. clastic dike; нім. Brekziengang m) — тріщина в земній корі (від метра до кількох кілометрів), заповнена зверху або знизу уламковим матеріалом (пісковиками, конгломератами, брекчіями, мілонітами, туфами).

Синоніми — кластична жила, осадова дайка, нептунічна дайка.

Магматична дайка (найтиповіша) — це шар магматичної породи, які перетинають старіші породи. Вона утворюється, коли магма заповнює тріщину в старих шарах, а потім охолоджується і твердне.^[2][3][4] Порода дайки зазвичай більш стійка до вивітрювання, ніж навколишня порода, тому ерозія оголює дайку як природну стіну або гряду. Саме від цих природних стін дайки отримали свою назву.

Поширені різновиди за складом:

Дайки зберігають обриси тріщин, через які основна частина мафічної магми (рідка магма з низьким вмістом кремнезему) досягає поверхні. Дайки також фіксують давні епізоди розширення земної кори, оскільки велика кількість дайок (роїв дайок) утворюється, коли кора розривається тектонічними силами. Дайки показують напрямок простягання, оскільки вони утворюються під прямим кутом до напрямку максимального простягання.

Серединно-океанічні хребти — Шарові (sheeted) комплекси, Континентальні щити/платформи — Древні дайкові рої, Вулкани/рифтогенез — Радіальні і локальні дайки, Великі інтрузивні провінції — Гігантські дайкові системи.

• 1. Світові рифтові зони та Серединно-океанічні хребти

На рифтових зонах океанських хребтів утворюються великі дейткові комплекси (sheeted dike complexes), де магма проривається через тріщини океанічної кори і формує ряд паралельних дайок у товщі кори. Ці структури складають значну частину нижньої частини океанічної кори.

• 2. Великі інтрузивні та вулканічні провінції — Мега-дайкові рої (dyke swarms)

Ці структури складаються з сотень або тисяч паралельних магматичних тіл, що простягнулися на сотні кілометрів.

Відомі приклади:

• • Mackenzie Dyke Swarm (Канада) — найбільший у світі гранітно-базальтовий дайковий рій у Північно-Західних Територіях.

• • Barents Sea dike swarm (Арктика) — у регіоні Шпіцбергену та Землі Франца-Йосипа, пов'язаний із великими інтрузивними провінціями Північної Арктики.

• • Okavango Dyke Swarm (Ботсвана) — близько 2000 км довжини в межах Karoo Large Igneous Province у південній Африці.

• 3. Континентальні щити і древні кристалічні масиви

Навіть у давніх, тектонічно стабільних областях часто знаходять дайки, що утворилися ще у докембрійські часи:

• • У Українському щиті досліджено численні базальтові та металічні дайки, пов'язані з древніми тектонічними процесами.

• • У Сибіру, Центральній Азії трапляються дайки, пов'язані з місцевими магматичними провінціями (наприклад, у районі Кузнецького Алатау).

• 4. Вулкани, рифти та райони континентального розтягнення

У сучасних (активних) тектонічних регіонах дайки широко представлені:

• • У Ісландії навколо активної рифтової зони Атлантичного океану видно численні інтрузивні дайки, що формують основу вулканічних структур.

• • У ділянках континентальних розломів — магма може підніматися вздовж тріщин, формуючи дайки, які видно на поверхні після ерозії.

• Батоліт
• Лаколіт
• Сілл
• Апофізи

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Jaroszewski W., Marks L., Radomski A., Słownik geologii dynamicznej, Warszawa: Wydawnictwa Geologiczne, 1985, ISBN 83-220-0196-7, OCLC 830183626.
• Erik Flügel: Microfacies of carbonate rocks. Springer Verlag, 2004, ISBN 978-3-540-22016-9. S. 217–223: Sediment Filled Fissures: Neptunian Dikes and Fissure Fills.
• Blatt, Harvey; Tracy, Robert J. (1996). Petrology : igneous, sedimentary, and metamorphic (2nd ed.). New York: W.H. Freeman. ISBN 0716724383.
• Ned Frost, Dan Carpenter und Charles Kerans: Platform-Margin Trajectory as a Control on Neptunian Dike Distributions, Devonian Reef Complexes, Canning Basin, Western Australia. In: Journal of Sedimentary Research. Fractured Reservoir Controls, 2006 AAPG International Conference and Exhibition, (November 5–8, 2006) Technical Program, Vortrags-Kurzfassungen 79, Nr. 2, S. 44-55 (doi:10.2110/jsr.2009.014) (https://www.searchanddiscovery.com/pdfz/abstracts/pdf/2006/intl_perth/abstracts/ndx_frost01.pdf.html).
• H.H. Read, J. Watson: Introduction to geology. Vol. 1: Principles. Macmillan, London, 1962