ДНК (роман)
| ДНК | |
|---|---|
| Форма | роман  |
| Автор | Жадан Сергій Вікторович[1], Сидоренко Олександр Аркадійович, Винничук Юрій Павлович, Карпа Ірена Ігорівна, Кокотюха Андрій Анатолійович, Кідрук Максим Іванович і Рафеєнко Володимир Володимирович |
| Мова | українська і частково російська |
| Опубліковано | 2016[1] |
| Країна |  Україна |
| Видавництво | Клуб сімейного дозвілля |
| Сторінок | 240 |
| ISBN-13: | 978-617-12-1460-6 |
«ДНК» — роман українською мовою, спільна робота сімох українських письменників, виданий книжковим клубом «Клуб Сімейного Дозвілля» в 2016 році.
Про роман
В 2016 році семеро українських писименників реалізували спільний експериментальний проєкт на тему генетичної пам'яті українського народу. Авторами ідеї роману стали Сергій Жадан та Олександр «Фоззі» Сидоренко. До проєкту також доєднались: Юрій Винничук, Ірена Карпа, Андрій Кокотюха, Володимир Рафєєнко та Макс Кідрук.
Сюжет
Події розгортаються в недалекому майбутньому, в якому розшифровка генетичного коду дає можливість пережити моменти з життя предків. Студенту престижного китайського університету Андрію Чумаку випадає честь стати піддослідним в експерименті, який допоможе зчитати з ДНК пам'ять кількох поколінь його сім'ї за останні 150 років. Сюжет роману складається з семи спогадів його родичів, роз'єднаних епохами, країнами проживання та навіть мовами спілкування. Протягом всього роману читач дізнаватиметься історію роду Андрія Чумака, через призму особистих переживань та виборів головних героїв, а також історію України з перспективи народників, львівських батяр, українських емігрантів, радянських громадян та сучасних українців. Червоною ниткою через кожне оповідання тягнеться тема втраченого зв'язку між поколіннями українців, членами сімей, державою та власними громадянами. Переживши перемоги й поразки, пошуки правди та розчарування, моменти сміливості та ницості головних героїв, перед нами виникає питання: «Чи вистачить нам сили навчитись на їхніх помилках?».
Критика
На думку Т. Чорної, серед науковців побутує думка про переваги комерційної передумови написання роману.[2]
Літературний критик Г. Улюра констатує той факт, що «якось непомітно (але не безболісно) актуальна література поділилася на Творців і Проєкти. Творці надалі працюють „на безсмертя“. Проєкти відтак працюють „на продукт“.. І як із цього всього зробити роман, щоб книжка не залишилася збірником оповідань „з нагоди“?.. Ви передбачаєте відповідь: „Ніяк“?... Боюся, такою вона і є. Найкращій відгук на „ДНК“ із тих, що зустрічала: „Була б хороша книжка, аби не сюжет“... Три з семи. Хороша десь на 40 % книжка…».[2] «Чомусь згадуються семеро няньок та їхнє однооке дитя. Але згадаю тоді ще й одноокого, який стає королем в правильно підібраній для того країні спілих».[3]
Примітки
- ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ а б Т. Чорна. Екзистенційна сутність експериментаторської сучасної української прози: «ДНК» (Сергій Жадан, Юрій Винничук, Ірена Карпа, Фоззі, Андрій Кокотюха, Володимир Рафаєнко та Макс Кідрук). — 2021. — С. 143—153.
- ↑ ДНК: Генні мутації роману. LB.ua. 27 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2026.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).