Г'ю Ґрант
| Г'ю Ґрант | |
|---|---|
англ. Hugh Grant  | |
 Г'ю Ґрант у 2014 році | |
| Ім'я при народженні | англ. Hugh John Mungo Grant |
| Народився | 9 вересня 1960[1][2][…] (66 років) лікарня Черінг-Кроссd, Гаммерсміт і Фулем, Великий Лондон, Лондон, Англія, Велика Британія |
| Громадянство |  Велика Британія[4][5] |
| Діяльність | кіноактор, кінопродюсер, актор театру |
| Alma mater | Новий коледж Оксфорду, Латимерська вища школаd і школа у Везербіd |
| Заклад | The Hacked Off Campaign Limitedd[6] |
| Роки діяльності | 1981 — донині |
| Батьки | James Murray Grantd[7] Fyvola Susan MacLeand[7] |
| IMDb | ID 0000424 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
 | |
 Г'ю Ґрант у Вікісховищі | |
Г'ю Джон Мунґо Ґрант, або Г'ю Ґрант (англ. Hugh John Mungo Grant; нар. 9 вересня 1960, Лондон, Велика Британія) — англійський актор, багаторазовий лауреат і номінант різних престижних театральних, кіно- і телепремій.
До 2010-х років знімався здебільшого в романтичних комедіях і мелодрамах. Актор відомий своїм амплуа серцеїда — як у житті, так і на кіноекрані. Найвідоміші фільми за його участю — «Чотири весілля і похорон» (1994), «Розум і почуття» (1995), «Ноттінг Гілл» (1999), «Щоденник Бріджит Джонс» (2001), «Мій хлопчик» (2002), «Реальна любов» (2003), «Хмарний атлас» (2012), «Пригоди Паддінгтона 2» (2017), «Джентльмени» (2019).
Лауреат премій «Золотий глобус» і BAFTA за головну роль у романтичній комедії «Чотири весілля і похорон» (1994). Номінант на центральні премії «сезону кінонагород», зокрема «Золотий глобус» і BAFTA, за роль атеїста у фільмі жахів «Єретик» (2024).
Біографія
Г'ю Ґрант народився 9 вересня 1960 року в Лондоні, у родині художника Джеймса Ґранта, що заробляв на життя торгівлею килимами, і його дружини Фінволи, вчительки. 1979 року Ґрант вступив до New College, коледжу Оксфордського університету, збираючись стати мистецтвознавцем. Під час навчання він був членом закритого студентського клубу Piers Gaveston Society.
Кар'єра
1982 року у віці двадцяти двох років Ґрант дебютував у кіно, знявшись у трагікомедії «Привілейовані». Закінчивши коледж, він деякий час грав у трупі коміків «Жартівники з Норфолка» (англ. Jockeys Of Norfolk), рецензував книжки і навіть почав (але так і не закінчив) писати свій власний роман. 1985 і 1986 року актор чимало працював на телебаченні, знімаючись у серіалах і телефільмах.
Його першим помітним успіхом стала стрічка 1987 року «Моріс» — мелодрама про любов студентів-геїв, за романом Е. М. Форстера. Ця робота принесла Ґранту Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль Венеційського кінофестивалю, яку він розділив зі своїм партнером по фільму Джеймсом Вілбі. Того ж року він знявся у кримінальному романтичному трилері «Біле зло».
На молодого актора звернули увагу, і 1988 року його можна було побачити одразу в п'ятьох фільмах. Першим стала мелодрама Ґонсало Суареса «Гребти за вітром», де Ґранту дісталася роль знаменитого поета-романтика лорда Байрона. Під час зйомок між ним і його партнеркою Елізабет Герлі почався роман, що тривав тринадцять років. Далі були короткометражка «Ноктюрн», де Ґрант зіграв роль композитора Фредеріка Шопена, драма «Ночі в Бенгалі», невелика роль у трилері «Зоря» і фільм жахів Кена Рассела «Лігво білого хробака» за мотивами однойменного роману Брема Стокера. Усі ці фільми, хоча і додали Ґрантові акторського досвіду, успіху в публіки не здобули.
1989 року актор знову знявся на телебаченні, потім у непримітній драмі «Переступаючи межу». 1991 року він іще раз з'явився у ролі Шопена, зігравши в парі з Джуді Девіс (актриса виконала роль письменниці Жорж Санд) у музичному романтичному фільмі «Експромт», після чого взяв участь в еротичній драмі Романа Поланські «Гіркий місяць». 1994 року роль у романтичній комедії «Чотири весілля і похорон» принесли Ґранту широку популярність і декілька престижних нагород та номінацій — його було удостоєно премій BAFTA і «Золотий глобус».
У 2024 році виконав роль атеїста містера Ріда у фільмі жахів «Єретик», за яку номінувався на центральні премії «сезону кінонагород», зокрема «Золотий глобус» та BAFTA.
Особисте життя
13 років (1987—2000) зустрічався з акторкою Елізабет Герлі.
З початку 2010-х років знаходиться у відносинах зі шведською телепродюсеркою Анною Еберштайн, одружились у 2018 році. У пари двоє дітей: син (2015) та дочка (2018).[8]. Загалом у Ґранта п'ятеро дітей від двох жінок[9].
Фільмографія
Кіно
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1982 | ф | Привілейований | Privileged | лорд Адріан |
| 1987 | ф | Моріс | Maurice | Клайв Дарем |
| 1987 | ф | Біле зло | White Mischief | Г'ю |
| 1988 | ф | Гребти за вітром | Remando al viento | лорд Байрон |
| 1988 | ф | Лігво білого хробака | The Lair of the White Worm | лорд Джеймс д'Емптон |
| 1988 | ф | Зоря | The Dawning | Гаррі |
| 1988 | ф | Ночі в Бенгалі | La Nuit Bengali | Алан |
| 1990 | ф | Переступаючи межу | The Big Man | Гордон |
| 1991 | ф | Експромт | Impromptu | Фридерик Шопен |
| 1992 | ф | Гіркий місяць | Bitter Moon | Найджел |
| 1993 | ф | Потяг у пекло | Night Train to Venice | Мартін Геміл |
| 1993 | ф | Наприкінці дня | The Remains of the Day | Реджинальд Кардинал |
| 1994 | ф | Чотири весілля і похорон | Four Weddings and a Funeral | Чарльз |
| 1994 | ф | Сирени | Sirens | Ентоні Кемпіон |
| 1995 | ф | Королівська милість | Restoration | Еліас Фінн |
| 1995 | ф | Дев'ять місяців | Nine Months | Семюель Фолкнер |
| 1995 | ф | Чуття і чуттєвість | Sense and Sensibility | Едвард Феррарс |
| 1995 | ф | Англієць, який піднявся на пагорб, а спустився з гори | The Englishman Who Went Up a Hill But Came Down a Mountain | Реджинальд Енсон |
| 1995 | ф | Страшенно велика пригода | An Awfully Big Adventure | Мередіт Поттер |
| 1996 | ф | Крайні заходи | Extreme Measures | доктор Гай Латан |
| 1999 | ф | Ноттінг Гілл | Notting Hill | Вільям Такер |
| 1999 | ф | Блакитноокий Міккі | Mickey Blue Eyes | Майкл Фелгейт |
| 2000 | ф | Дрібні шахраї | Small Time Crooks | Девід |
| 2001 | ф | Щоденник Бріджит Джонс | Bridget Jones's Diary | Деніел Клівер |
| 2002 | ф | Мій хлопчик | About a Boy | Уїлл |
| 2002 | ф | Кохання з повідомленням | Two Weeks Notice | Джордж Уейд |
| 2003 | ф | Реальна любов | Love Actually | Девід |
| 2004 | ф | Бріджит Джонс: Межі розумного | Bridget Jones: The Edge of Reason | Деніел Клівер |
| 2006 | ф | Американська мрія | American Dreamz | Мартін Туїд |
| 2007 | ф | З очей — геть, з чарта — геть! | Music and Lyrics | Алекс Флетчер |
| 2009 | ф | Куди поділися Моргани? | Did You Hear About the Morgans? | Пол Морган |
| 2010 | ф | Я все ще тут | I'm Still Here | Г'ю Ґрант |
| 2012 | мф | Пірати! Банда невдах | The Pirates! Band of Misfits | Пірат Капітан (голос) |
| 2012 | ф | Хмарний атлас | Cloud Atlas | преподобний Джайлз, господар готелю, Ллойд Гукс, Денгольм Кавендіш, Сір Рі, вождь племені Конов |
| 2014 | ф | Кохання не за сценарієм | The Rewrite | Кіт Майклз |
| 2015 | ф | Агенти U.N.C.L.E. | The Man from U.N.C.L.E. | Вейверлі |
| 2016 | ф | Флоренс Фостер Дженкінс | Florence Foster Jenkins | Сейнт-Клер Бейфілд |
| 2017 | ф | Пригоди Паддінгтона 2 | Paddington 2 | Фенікс Б'юкенен |
| 2019 | ф | Джентльмени | The Gentlemen | Флетчер |
| 2022 | ф | Ножі наголо: Скляна цибуля | Glass Onion: A Knives Out Mystery | Філіп |
| 2023 | ф | Операція «Фортуна»: Мистецтво перемагати | Operation Fortune: Ruse de guerre | Грег Сіммондс |
| 2023 | ф | Підземелля драконів | Dungeons & Dragons | Фордж Фіцвільям |
| 2023 | ф | Вонка | Wonka | Умпа Лумпа |
| 2024 | ф | Без глазурі | Unfrosted | Терл Рейвенскрофт |
| 2024 | ф | Єретик | Heretic | містер Рід |
| 2024 | ф | Пригоди Паддінгтона в Перу | Paddington in Peru | Фенікс Б'юкенен |
| 2025 | ф | Бріджит Джонс: Закохана у хлопця | Bridget Jones: Mad About the Boy | Деніел Клівер |
Телебачення
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1985 | с | Останнє місце на Землі | The Last Place on Earth | Епслі Черрі-Гаррард (6 епізодів) |
| 1985 | с | Війна Дженні | Jenny's War | Пітер Бейнс (3 епізоди) |
| 1985 | тф | Честь, прибуток і задоволення | Honour, Profit and Pleasure | Лорд Берлінгтон |
| 1988 | тф | Леді та розбійник | The Lady And The Highwayman | Лусіус Вайн / Сільвер Блейд |
| 1989 | тф | Коли ми зустрінемося знову | Till We Meet Again | Бруно де Лансель |
| 1989 | тф | Чарлі «Шампань» | Champagne Charlie | Чарльз Хайдсік |
| 1991 | тф | Наші сини | Our Sons | Джеймс |
| 1992 | мс | Шекспір: Анімаційні історії | Shakespeare: The Animated Tales | Себастьян (1 епізод) |
| 1996 | с | Няня | The Nanny | камео (1 епізод) |
| 1999 | тф | Доктор Хто і Проклін Неминучої Смерті | Doctor Who — The Curse of Fatal Death | 12-й Доктор |
| 2017 | кф | Red Nose Day Actually | Девід | |
| 2018 | с | Дуже англійський скандал | A Very English Scandal | Джеремі Торп (3 епізоди) |
| 2020 | с | Знищення | The Undoing | Джонатан Фрейзер (6 епізодів) |
| 2020 | тф | Смерть 2020-му | Death to 2020 | Теннісон Фосс |
| 2021 | тф | Смерть 2021-му | Death to 2021 | Теннісон Фосс |
| 2024 | с | Режим | The Regime | Едвард Кеплінгер (1 епізод) |
Нагороди
Перелічені основні нагороди та номінації. Повний список дивитись на IMDb.com [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- 1987 — Премія Венеційського кінофестивалю — найкращий актор, за фільм «Моріс»
- 1995 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 1995 — Премія BAFTA — найкращий актор, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 1995 — Премія Товариства кінокритиків Чикаго — самий багатообіцяючий актор, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 2000 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Ноттінг Гілл»
- 2003 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Мій хлопчик»
Номінації
- 1995 — Премія каналу MTV — Прорив року, за фільм «Чотири весілля і одні похорони»
- 2000 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії, за фільм «Ноттінг Гілл»
- 2001 — Європейська кіноакадемія — Приз глядацьких симпатій за найкращу чоловічу роль, за фільм «Щоденник Бріджит Джонс»
- 2002 — Кінопремія журналу Empire — найкращий британський актор, за фільм «Щоденник Бріджит Джонс»
- 2003 — Премія Товариства кінокритиків Чикаго — найкращий актор, за фільм «Мій хлопчик»
- 2003 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії або мюзиклу, за фільм «Мій хлопчик»
- 2004 — Європейська кіноакадемія — Приз глядацьких симпатій за найкращу чоловічу роль, за фільм «Реальна любов»
- 2017 — Премія BAFTA — найкращий актор другого плану, за фільм «Флоренс Фостер Дженкінс»
- 2018 — Премія BAFTA — найкращий актор другого плану, за фільм «Пригоди Паддінгтона 2»
- 2025 — Премія «Золотий глобус» — найкращий актор комедії або мюзиклу, за фільм «Єретик»
- 2025 — Премія BAFTA — найкращий актор, за фільм «Єретик»
Примітки
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Whitney B. Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119541955 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
- ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Актор Г'ю Ґрант одружується з матір'ю трьох своїх дітей. LB. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 23 грудня 2015.
- ↑ 57-річний Г'ю Ґрант вп'яте став батьком [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] TCH
Посилання
- Г'ю Ґрант на сайті Kino-teatr.ua
- Г'ю Ґрант. Творчий шлях актора та найкращі ролі серцеїда — YummyMovie.org
- Г'ю Ґрант на сайті IMDb (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).