Гідроторакс

Гідроторакс
Плевральний випіт зліва
Спеціальність	пульмонологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	J94.8
DiseasesDB	10122
MeSH	D006876
Hydrothorax у Вікісховищі

Гідроторакс (лат. hydrothorax походить від д.-грец. ὕδωρ — вода та д.-грец. θώραξ — грудна клітка) — накопичення рідини (транссудату чи ексудату) у плевральній порожнині.

Може бути зумовлене наприклад, зростанням рівня інтерстиціальної рідини в легенях унаслідок підвищення тиску в легеневих капілярах (при серцевій недостатності) або їх проникності (при пневмонії); зниження рівня внутрішньоплеврального тиску (при ателектазі); зниження осмолярного тиску плазми крові (при гіпоальбумінемії); підвищення проникності плевральної мембрани та обструкція лімфовідтоку (наприклад, при злоякісних захворюваннях або інфекції плеври); дефекти діафрагми (при печінковому гідротораксі); розрив грудної протоки (хілоторакс); нефротичний синдром; вживання певних медикаментів.^[1] Хоч появу випоту у плевральній порожнині можуть зумовлювати багато різних захворювань, у дорослих найчастішою етіологією є серцева недостатність, онкологічні захворювання, пневмонія, туберкульоз та емболія легеневої артерії, тоді як у дітей — пневмонія.

Клінічні прояви захворювання залежатимуть від основного захворювання, та «запущеності» гідроторакса.

Клінічно можуть появлятись ознаки серцевої недостатності із застоєм у малому та великому колі кровообігу або прояви нефротичного синдрому. При аускультації дихання послаблене або його не чути у ділянці випоту. Перкуторно визначають притуплення звуку у цій ділянці. Скупчення рідини зазвичай буває двостороннім, але рівень її «стояння» справа дещо вищий. При пункції плевральної порожнини отримують рідину солом'яно-жовтого кольору з вмістом білка нижче 3 %. Рентгенологічно виявляють затемнення у нижніх відділах легень, при цьому локалізація його змінюється при зміні положення тіла.

Лікування передбачає симптоматичну та патогенетичну складову, відповідно до захворювання яке стало причиною ГТ.

Наприклад, лікування серцевої недостатності та нефротичного синдрому проводиться за загальними правилами з застосуванням сечогінних у адекватних дозах.

Також можливе хірургічне лікування при масивному накопиченні рідини — плевральна пункція.

• J. M. Porcel, R. W. Light . Am Fam Physician 2006;73:1211–20. Скорочений виклад (переклад)