YaChudo

Гідроморфон

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Гідроморфон
Систематична назва 4,5-альфа-епоксі-3-гідрокси-17-метил морфінан-6-он
Інші назви dihydromorphinone
Ідентифікатори
Номер CAS 466-99-9
PubChem 5284570
Номер EINECS 207-383-5 Редагувати інформацію у Вікіданих
DrugBank DB00327
KEGG D08047
Назва MeSH D03.132.577.249.562.450, D03.605.497.607.500, D03.633.400.686.607.500 і D04.615.723.795.576.450 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 5790
Код ATC N02AA03
SMILES CN1CCC23C4C1CC5=C2C(=C(C=C5)O)OC3C(=O)CC4[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI 1S/C17H19NO3/c1-18-7-6-17-10-3-5-13(20)16(17)21-15-12(19)4-2-9(14(15)17)8-11(10)18/h2,4,10-11,16,19H,3,5-8H2,1H3/t10-,11+,16-,17-/m0/s1
Номер Бельштейна 42553 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула C17H19NO3
Молярна маса 285,34 г/моль
Тпл 266-267 °C (вільна основа)[2], 305-315 °C (гідрохлорид)[2]
Фармакологія
DrugBank DB00327
Метаболізм печінка
Виділення нирки
Категорія вагітності C
Шляхи введення перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно та підшкірно
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гідроморфон, також відомий як дигідроморфінон, продається під брендовою назвою Дилаудид — опіоїд, який використовують для лікування середнього та сильного болю.[3]

Гідроморфон виготовляється із морфіну.

Історія

Гідроморфон було запатентовано у 1923 році. Він входить до орієнтовного переліку основних лікарських засобів ВООЗ.[4] Він доступний у вигляді дженерика.[5] У 2017 році він був 205-им найчастіше виписуваним лікарським препаратом у США (понад два мільйони рецептів).[6][7]

Фармакологічні властивості

Вважається, що гідроморфон діє шляхом активації опіоїдних рецепторів, переважно в головному і спинному мозку. 2 мг гідроморфону внутрішньовенно приблизно еквівалентні 10 мг морфіну.[8]

Покази до застосування

Довготривале застосування зазвичай рекомендується лише для лікування болю при раку.[9] Його приймають перорально або шляхом ін'єкції у вену, м'яз або під шкіру. Ефект настає протягом півгодини і триває до п'яти годин.[3]

Не рекомендується застосовувати під час вагітності та годування груддю.[10]

Побічна дія

Поширені побічні ефекти включають запаморочення, сонливість, нудоту, свербіж і запор.[3] Серйозні побічні ефекти включають залежність, низький кров'яний тиск, судоми, пригнічення дихання та серотоніновий синдром.[3] Різке зниження дози може викликати синдром відміни.[3]

Примітки

  1. ↑ hydromorphone
  2. ↑ а б The Merck Index: An Encyclopedia of Chemicals, Drugs, and Biologicals. 14. Auflage. Merck & Co., Whitehouse Station NJ 2006, ISBN 0-911910-00-X, S. 832.
  3. ↑ а б в г д Hydromorphone Hydrochloride Monograph for Professionals. Drugs.com (англ.). American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  4. ↑ ((World Health Organization)) (2021). World Health Organization model list of essential medicines: 22nd list (2021). Geneva: World Health Organization. hdl:10665/345533. WHO/MHP/HPS/EML/2021.02.
  5. ↑ Hydromorphone Hydrochloride Monograph for Professionals. Drugs.com (англ.). American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  6. ↑ The Top 300 of 2020. ClinCalc. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  7. ↑ Hydromorphone Hydrochloride - Drug Usage Statistics. ClinCalc. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  8. ↑ British national formulary: BNF 76 (вид. 76). Pharmaceutical Press. 2018. с. 24, 456. ISBN 9780857113382.
  9. ↑ British national formulary: BNF 76 (вид. 76). Pharmaceutical Press. 2018. с. 24, 456. ISBN 9780857113382.
  10. ↑ Hydromorphone Use During Pregnancy. Drugs.com (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 15 квітня 2019.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).