YaChudo

Гута-Потіївка

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

село Гута-Потіївка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Потіївська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040410070039291 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване наприкінці XVIII ст.
Населення 249 (2001)
Площа 0,912 км²
Густота населення 273,03 осіб/км²
Поштовий індекс 12220
Географічні дані
Географічні координати 50°41′28″ пн. ш. 28°52′27″ сх. д. / 50.69111° пн. ш. 28.87417° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		187 м
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції 		20 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 31, с. Потіївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12225
Карта
Гута-Потіївка. Карта розташування: Україна
Гута-Потіївка
Гута-Потіївка
Гута-Потіївка. Карта розташування: Житомирська область
Гута-Потіївка
Гута-Потіївка
Мапа
Мапа

Гу́та-Поті́ївка (раніше також Гута-Потіївська) — село в Україні, у Потіївській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 249 осіб (2001). У 1923—2015 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

Розміщується за 40 км північно-західніше від м. Радомишль, за 20 км від залізничної станції Нова Борова[1].

Населення

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 462 мешканці, з них 246 чоловіків та 216 жінок, дворів — 76[2], або 401 особа, дворів — 68[3], у 1924 році — 551 особа (з перевагою населення німецької національности), дворів — 99[4].

На початок 1970-х років в селі було 160 дворів із населенням 410 осіб[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 301 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 249 осіб[5].

Історія

Засноване наприкінці XVIII століття[1].

Наприкінці 19 століття — слобода Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де знаходилися також найближча телеграфна та поштова казенна станції — 43 версти, до найближчої поштової земської станції в Облітках — 16 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 65 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. Земель 1 394 десятини, належала місцевим селянам. При обробітку землі застосовували трипільну сівозміну[2][3].

На фронтах Другої світової війни воювало 147 селян, 73 з них нагороджені орденами й медалями, 63 загинули. На їх честь у 1965 році встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2 346 га угідь, з них 1 599 га — рілля. Вирощували льон, картоплю. Напрямок тваринництва — м'ясо-молочний. В селі були середня школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, відділення зв'язку[1].

У 1923 році включене до складу новоствореної Гуто-Потіївської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи. 21 січня 1959 року, в складі сільської ради, передане до Радомишльського району, 30 грудня 1962 року — до складу Малинського району, 7 березня 1963 року — Черняхівського району, 8 квітня 1963 року — Малинського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Радомишльського району Житомирської області[6].

6 серпня 2015 року включене до складу новоутвореної Потіївської територіальної громади Радомишльського району Житомирської області[7]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[8].

Примітки

  1. ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Гута-Потіївська, Радомишльський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. ↑ а б 15. Д. Гута-Потіевская (владҍльч.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1186. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 жовтня 2025.
  3. ↑ а б Huta 10.) H. Potyjowska… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 603. (пол.)
  4. ↑ Національні меншості на Україні (реєстр селищ) (PDF). Харків: Центральне статистичне управління УСРР. 1925. с. 42. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 2 жовтня 2025.
  5. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 2 жовтня 2025.
  6. ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 257. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 2 жовтня 2025.
  7. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 2 жовтня 2025.
  8. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 жовтня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).