YaChudo

Ґурукула

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Гуру навчає студентів у ґурукулі

Ґурукул або ґурукулам (санскр. गुरुकुल, трансліт. gurukul) — тип системи освіти у Стародавній Індії з shishya («учні» або «послідовники»), які живуть поруч або з ґуру в одному будинку упродовж певного періоду часу, де вони навчаються та отримують освіту від свого гуру.[1] За традицією, навпаки, слово Гуру має дуже обмежене використання і зазвичай не застосовується до окремих вчителів, тоді як інститут Ґурдвара має важливу соціальну роль замість монастирської. Слово ґурукула є поєднанням санскритських слів ґуру («вчитель» або «майстер») і кула («сім'я» або «дім»).[2][3] Цей термін також використовується сьогодні для позначення житлових монастирів або шкіл, якими керують сучасні гуру.[4] Правильна множина цього терміну — ґурукулам, хоча gurukuls також використовується в англійській та деяких інших європейських мовах.

Учні вчаться у гуру і допомагають йому в повсякденному житті, включаючи виконання щоденних мирських домашніх справ. Проте деякі вчені припускають, що ці заходи не є повсякденними і є дуже важливою частиною освіти для виховання самодисципліни серед учнів.[5] Як правило, гуру не отримує і не приймає жодних гонорарів від shishya за навчання з ним, оскільки стосунки між гуру та шиш'я вважаються дуже священними.[6]

Наприкінці свого навчання shishya пропонує гуру дакшина перед тим, як покинути ґурукул.[3] Ґурудакшина — це традиційний жест визнання, поваги та подяки гуру, який може бути грошовим, але також може бути особливим завданням, яке вчитель хоче, щоб учень виконав.[3] Живучи в ґурукулі, студенти перебувають далеко від свого дому упродовж декількох місяців або років поспіль. Завдяки ґурукулу студенти навчалися самодисципліни, ввічливості, доброго гуманізму та духовності, що допоможе їм стати просвітленою людиною в майбутньому.

Історія

Хлопці зі школи Arya Samaj ґурукул виконують ритуал Хома (1915 р.)

Система освіти ґурукул існувала з давніх часів. В Упанішадах (1000—800 рр. до н. е.) згадується кілька ґурукулам, в тому числі гуру Дрона в Ґурґаоні.[2] Бгрігу Валі (дискурс про Брахмана), як кажуть, мав місце в ґурукулі гуру Варуні. Ведична школа думки призначає [ґурукула] Помилка: {{Lang}}: недійсний параметр: |3= (довідка) (священний обряд переходу) для всіх осіб у віці до 8 років принаймні до 12 років. Від ініціації до 25-річного віку всім особам наказано бути студентами та залишатися неодруженими, безшлюбними.

Ґурукулами підтримувалися громадськими пожертвуваннями. Після цього було багато наступних ведичних думок, які зробили ґурукул однією з найдавніших форм державних шкільних центрів.

18 століття та колоніальний період

Дгарампал відіграв важливу роль у зміні розуміння доколоніальної індійської системи освіти.[5][7] Основні твори Дгарампала засновані на документах колоніального уряду про індійську освіту, сільське господарство, технології та мистецтво в період колоніального панування в Індії.[8][9] Його піонерське історичне дослідження, яке інтенсивно проводилося протягом десяти років, надає докази з обширних перших звітів британських адміністраторів про широке поширення корінних навчальних закладів у Бомбеї, Бенгалії та Мадрасі, а також у Пенджабі, викладання за складною навчальною програмою з щоденною школою відвідування близько 30 % дітей 6–15 років.[10]

Відродження системи ґурукул

У колоніальну епоху система в Індії переживала різкий занепад. Даянанда Сарасваті, засновник Ар'я-самадж і Свамі Шраддгананд, були піонерами сучасної системи ґурукул, який у 1886 році заснував широко розповсюджені даянські та англо-ведичні державні школи та університети.[11][12][13]

У 1948 році Шастріджі Магарадж Шрі Дгарамдживан дас Свамі наслідував його приклад і заснував перший Свамінараян ґурукул у Раджкоті в штаті Гуджарат в Індії. Останнім часом кілька ґурукулам}} відкрилися в Індії, а також за кордоном з бажанням підтримувати традиції.

Різні ґурукули все ще існують в Індії, і дослідники вивчали ефективність системи через ці установи.[5] З появою нових засобів масової комунікації багато ґуру та вчених Веданти відкривають E-ґурукули. Ці ґурукули працюють в Інтернеті та зараз передають знання про різні індуїстські писання за допомогою Інтернету.[14][15][16][17]

У 1990 році Шрі Шрі Анандамуртіджі заснував Ananda Marga Gurukul зі штаб-квартирою в Ананданагарі, округ Пурулія, Західна Бенгалія, Індія, а також її філії по всьому світу. {www.gurukul.edu} Він призначив Ачар'ю Шамбгушівананда Авадгуту своїм кулапаті (канцлером) і сформував скелетну структуру для поширення «неогуманістичної освіти» по всьому світу.

Наукові праці про ґурукул

  • Дгарампал, вчений Гандіаїн, написав книгу під назвою "Прекрасне дерево: освіта корінних індійців у вісімнадцятому столітті[18]
  • Професор Мармар Мухопадай уклав книгу під назвою «Загальне управління якістю в освіті», витягнувши ідеї з давньої системи освіти.[19] Він також розробив концепцію багатоканального навчання на основі педагогіки ґурукул.[20]
  • Анкур Джоші є автором дослідницьких статей під назвою «Початкова освіта в Бгараті (тобто в Індії): висновки з постколоніального етнографічного дослідження ґурукул»,[21] Постколоніальна перспектива освіти в Бгараті[22] та Надання цілісної освіти для сучасності часи: Банастхалі Від'япітх і система ґурукул.[23]

Поза межами Індії

Система освіти ґурукулам доступна також за межами Індії. Вони відомі як ґурукул.

У Бельгії

У Центрі джайнської культури в Антверпені діти віком від 8 до 16 років вивчають ведичну математику, мистецтво, музику, а також ведичну астрологію, джйотіші, санскрит і йогу.

Діти беруть участь у цьому ґурукулі під час канікул у традиційних школах, протягом тижня в жовтні/листопаді, 2 тижнів під час великодніх канікул і 1 місяць під час літніх канікул.

Див. також

  • Ачар'якулам
  • Акхара
  • Фонд Akshaya Patra
  • Педагогічний коледж Ананда Марга Ґурукула
  • Освіта в Індії
  • Екал Відьялая
  • Ґурукул Кангрі Вішвавідьялая
  • Історія освіти на півострові Індостан
  • Свамінараян ґурукул
  • Уті-деші (подібна система в Японії)
  • Ашрам Ванавасі Кальян
  • Відья Бгарті
  • Фотографія ґурукул

Список літератури

  1. ↑ Yin Cheong Cheng, ред. (2002). Subject Teaching and Teacher Education in the New Century: Research and Innovation. Sikh.
  2. ↑ а б Did You Know The True Story Behind Gurugram?. IndiaTimes. 13 квітня 2016.
  3. ↑ а б в Kachappilly, Kurian. Gurukula: A Family with Difference - An Exposition of the Ancient Indian System of Education — через www.academia.edu. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  4. ↑ नित्यानंद ने 70 लोगों को दी दीक्षा [Nithyananda initiated 70 people]. Dainik Jagran (гінді). Процитовано 7 квітня 2018. ... [C]hildren of Swami Nithyananda's gurukul school demonstrated ....]
  5. ↑ а б в Joshi, Ankur; Gupta, Rajen K. (Липень 2017). Elementary education in Bharat (that is India): insights from a postcolonial ethnographic study of a Gurukul. International Journal of Indian Culture and Business Management. 15 (1): 100—120. doi:10.1504/IJICBM.2017.085390.
  6. ↑ Joshi, Ankur; Bindlish, Puneet; Verma, Pawan Kumar (1 грудня 2014). A Post-colonial Perspective towards Education in Bharat. Vision. 18 (4): 359—363. doi:10.1177/0972262914552171. ISSN 0972-2629.
  7. ↑ Kakkar, Ankur (19 лютого 2019). Remembering Dharampal's Seminal Contribution. IndiaFacts (амер.). Процитовано 27 грудня 2020.
  8. ↑ Dharampal's 'The Beautiful Tree: Indigenous Indian Education in the Eighteenth Century. 22 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Basu, Aparna (Лютий 1985). Comparative Education Review Volume 29, Number 1 Feb. 1985. Comparative Education Review. 29 (1): 137—140. doi:10.1086/446501.
  10. ↑ The Beautiful Tree: Indigenous Indian Education in the Eighteenth Century (англ.). Keerthi Publishing House. 1995.
  11. ↑ Gurukula Patrika, April–July, 1940-41, Ank 10, (12 June 1940), P.1
  12. ↑ Madalsa Ujjwal, 2008, «Swami Dayanand Saraswati Life and Ideas», Book Treasure Publications, Jodhpur, PP.96-97
  13. ↑ Gunjun H. Shakshi, 1971, «Social and Humanistic Life in India», Abhinav Publications, Delhi, PP.122-124.
  14. ↑ Online drive promoting Vedas, Vedic education | Allahabad News - Times of India. The Times of India.
  15. ↑ GRD Iyers Home. GRD IYERS GURUCOOL (англ.). Процитовано 16 березня 2021.
  16. ↑ Gurukul Online – Learn Vedic knowledge at your own place (амер.). Процитовано 16 березня 2021.
  17. ↑ Sharma, Yatendra (3 червня 2020). RSS affiliate starts online Vedic Mathematics course for students. The Daily Guardian (амер.). Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 16 березня 2021.
  18. ↑ DHARAMPAL. THE BEAUTIFUL TREE - DHARAMPAL (English) .
  19. ↑ Mukhopadhyay, Marmar (2020). Total Quality Management in Education. B1/I-1 Mohan Cooperative Industrial Area, Mathura Road New Delhi 110 044: SAGE Publications Pvt Ltd. doi:10.4135/9789353885977. ISBN 978-93-5388-281-5.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання)
  20. ↑ Mukhopadhyay, Marmar; Parhar, Madhu (Листопад 2001). Instructional design in multi‐channel learning system. British Journal of Educational Technology. 32 (5): 543—556. doi:10.1111/1467-8535.00224. ISSN 0007-1013.
  21. ↑ Joshi, Ankur; Gupta, Rajen K. (2017). Elementary education in Bharat (that is India): insights from a postcolonial ethnographic study of a Gurukul. International Journal of Indian Culture and Business Management. 15 (1): 100. doi:10.1504/ijicbm.2017.085390. ISSN 1753-0806.
  22. ↑ Joshi, Ankur; Bindlish, Puneet; Verma, Pawan Kumar (Грудень 2014). A Post-colonial Perspective towards Education in Bharat. Vision: The Journal of Business Perspective. 18 (4): 359—363. doi:10.1177/0972262914552171. ISSN 0972-2629.
  23. ↑ Sukhada, N.A.; Dhital, Vishwanath; Joshi, Ankur; Nandram, Sharda S. (2021). Delivering holistic education for contemporary times: Banasthali Vidyapith and the Gurukula system. International Journal of Business and Globalisation. 29 (2): 222. doi:10.1504/ijbg.2021.10041910. ISSN 1753-3627.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).