Гуляк Степан

Степан Гуляк
Оберштурмфюрер, сотник
Загальна інформація
Народження	14 листопада 1906 с. Жизномир, Бучацький повіт
Смерть	19 січня 1979 (72 роки) м. Торонто,  Канада
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1943–1945
Вид ЗС	Ваффен-СС
Формування	14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки

Степан Гуляк (14 листопада 1906, с. Жизномир, Бучацький повіт, Станиславівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 19 січня 1979, м. Торонто, Онтаріо, Канада) — український колабораціоніст з нацистською Німеччиною, офіцер 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина», оберштурмфюрер військ СС, сотник УНА, ветеранський і громадський діяч, підприємець і меценат.

Народився 14 листопада 1906 року в селі Жизномир Бучацького повіту.^[1] Закінчив народну школу у рідному селі та середню школу в Бучачі.

Служив у польській армії, закінчив підстаршинську школу в Ченстохові та старшинську в Бидгощі. Отримав звання підпоручника. Звільнений з війська через відмову перейти на римо-католицький обряд.^[2]

Повернувся до Бучача^[коли?], став членом УВО, а згодом ОУН. Займав посаду інструктора бойового вишколу підпільників. Ув'язнений польською поліцією в тюрмі в Бучачі, з якої звільнився в 1939 році.

Перейшов нелегально німецько-радянський кордон^[коли?] та проживав в Ярославі. Займався вишколом членів ОУН в районі Криниці.

Після початку німецько-радянської війни служив старшиною для особливих доручень у Першому українському полку «ім. Холодного Яру» під командою Леоніда Ступницького. Після розформування полку перебував на нелегальному становищі, а згодом приєднався до дивізії СС «Галичина».

Після пройдених вишколів у Лєшанах та Дембіці відправлений до вишкільного табору біля Штрасбургу, де проводив вишкіл новобранців. Призначений командиром 3-ої сотні ф'юзилерів та відправлений із підрозділом на фронт під Броди.^[3] Поранений у бою та лікувався у Будапешті.^[4]

Після переформування дивізії знову очолив 3-ю сотню ф'юзилерів 14-го батальйону і у вересні 1944 служив у Словаччині, де брав участь у боротьбі з комуністичними партизанами в районі Банської Бистриці. Разом з підрозділом воював згодом проти комуністичних партизан у Словенії.

З капітуляцією Німеччини перебував американському полоні, а після звільнення, проводив вишкіл вартівничих сотень по таборах.

У 1952 році переїхав до Канади. Разом із своїм братом був власником ресторану «Одеса» в Торонто.^[5] Був головою торонтської станиці Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА.

Помер 19 січня 1979 року.

• Автор спогаду «Празник Св. Петра і Павла в окопах» у збірці спогадів «Броди».^[6]

• Вояки дивізії СС «Галичина», нагороджені німецькими нагородами

• Сотник СТЕПАН ГУЛЯК