YaChudo

Грузливець

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

село Грузливець
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Курненська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040270060012457 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 287 (2001)
Територія 1,579 км²
Густота населення 181,76 осіб/км²
Поштовий індекс 12053
Географічні дані
Географічні координати 50°23′51″ пн. ш. 28°5′3″ сх. д. / 50.39750° пн. ш. 28.08417° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		222 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 10, с. Курне, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12031
Карта
Грузливець. Карта розташування: Україна
Грузливець
Грузливець
Грузливець. Карта розташування: Житомирська область
Грузливець
Грузливець
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Грузливець.

Грузли́вець — село в Україні, у Курненській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 287 осіб (2001). У 1925—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

Наприкінці 19 століття в поселенні налічувалося 424 мешканці, дворів — 72[1][2], у 1906 році — 385 осіб, дворів — 71[3], у 1923 році — 343 мешканці, дворів — 73[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 284 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 287 осіб[5].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 284 98.95 %
російська 3 1.05 %
Усього 287 100 %

Історія

Наприкінці 19 століття — сільце Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 42 версти (45 км) від повітового міста Новограда-Волинського та за 6 верст від волосного центру с. Курне. Входило до православної парафії у Курному[7][1][2].

У 1906 році — сільце Курненської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 42 версти, до волосного центру с. Курне — 5 верст. Поштове відділення — ст. Рудня[3]. У 1911 році великої земельної власності належало 366 десятин землі[2].

У 1923 році включене до складу новоствореної Старомайданської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Пулинського (згодом — Червоноармійський) району Житомирської округи[8]. Розміщувалося за 18 верст від районного центру містечка Пулини та за 1,5 версти від центру сільської ради с. Старий Майдан[4]. 1 вересня 1925 року в селі утворено окрему Грузливецьку сільську раду в складі новоутвореного Довбишського (згодом — Мархлевський, Щорський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи. 17 жовтня 1935 року, в складі сільської ради, передане до Червоноармійського району Київської області[8].

У жовтні 1935 року із села Грузливець до Харківської області, на основі компроментуючих матеріалів НКВС, ешелоном було виселено 11 польських родин (74 особи). Серед виселених 23 особи чоловічої статі, 18 жіночої, 33 дитини. Натомість на місце вибулих радянською владою переселялися колгоспники-ударники з Київської і Чернігівської областей[9]. Восени 1936 року із села до Карагандинської області Казахстану переселення зазнали 42 родини (184 особи), з них 41 — польська і одна німецька. Серед виселених 111 дорослих і 73 дитини[10].

14 травня 1939 року, в складі сільської ради, увійшло до новоутвореного Щорського (згодом — Довбишський) району Житомирської області. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільрад, підпорядковане Старомайданській сільській раді Довбишського району. 28 листопада 1957 року, в складі сільської ради, передане до Баранівського району, 30 грудня 1962 року — Новоград-Волинського району, 4 січня 1965 року — Дзержинського району, 8 грудня 1966 року — Червоноармійського (згодом — Пулинський) району Житомирської області. 12 серпня 1974 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 342 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі окремих районів області в зв'язку з укрупненням колгоспів», передане до складу Стрибізької сільської ради Червоноармійського району. 20 вересня 1989 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 236 «Про деякі питання адміністративно-територіального устрою», підпорядковане відновленій Павлівській сільській раді Червоноармійського району. 23 грудня 1997 року, відповідно рішення Житомирської обласної ради «Про підпорядкування Стрибізькій сільській раді Червоноармійського району сіл Грузливець та Калиновий Гай», село передане до складу Стрибізької сільської ради Червоноармійського (згодом — Пулинський) району[8].

1 серпня 2017 року включене до складу новоутвореної Курненської територіальної громади Пулинського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[12].

Примітки

  1. ↑ а б Hruźliwiec, wś i kolonia… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 593. (пол.)
  2. ↑ а б в Цинкаловський О. Грузливець // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 323.
  3. ↑ а б Грузливецъ д. // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 серпня 2025.
  4. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 145. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 15 серпня 2025.
  5. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 15 серпня 2025.
  6. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 200. Процитовано 15 серпня 2025.
  8. ↑ а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 115, 254, 590, 598, 602. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 серпня 2025.
  9. ↑ Стронський Г. Злет і падіння. Польський національний район в Україні у 20-30 і роки. — Тернопіль, 1992. — 36 с.
  10. ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.
  11. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 15 серпня 2025.
  12. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 15 серпня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).