Гросмейстер

Гросмейстер, Гросмейстерка (від нім. Großmeister, міжнародне скорочення — GM) — шаховий титул.

Званням Міжнародний Гросмейстер або Міжнародна Гросмейстерка (нім. Internationaler Großmeister, скор. IGM або в англомовному варіанті GMI) — нагороджуються шахісти і шахістки світового класу шаховою організацією ФІДЕ. За винятком титулу «Чемпіона/ки світу», гросмейстер/ка — найвище звання, якого може досягти шахіст/ка. Це — довічне звання.

Шахові титули гросмейстерів/ок, міжнародних майстрів/ок і майстрів/ок ФІДЕ відкриті як для чоловіків, так і для жінок. Починаючи з Нони Гапріндашвілі в 1978 році, низка жінок заробили титул гросмейстерки.

Існує окремий титул для жінок — Жіночий Гросмейстер. Але цей термін іноді вживають неправильно, цим титулом нагороджують жінок, що за рівнем гри знаходяться приблизно між чоловічими титулами майстра ФІДЕ і міжнародного майстра.

ФІДЕ також нагороджує титулом гросмейстера/ки композиторів/ок шахових задач і найкращих гравців/чинь у шахи за листуванням.

Наприкінці XIX і на початку XX століття популярним словом для позначення гравця/чині світового класу було французьке слово «маестро».

Термін «гросмейстер/ка» (або ґросмайстер/ка, від. нім. Großmeister) використовували протягом турніру в Остенді в 1907 році. Турнір ділився на дві секції: Чемпіонат і Турнір майстрів. Секція Чемпіонату була для гравців, які раніше виграли міжнародний турнір. Зіґберт Тарраш виграв секцію Чемпіонат, випередивши Карла Шлехтера, Давида Яновського, Френка Маршалла, Амоса Берна і Михайла Чигоріна, пізніше цих гравців називали гросмейстери для цілей турніру. Слово «гросмейстер/ка» не використовували, наприклад, в англійській мові аж до 1914 року.

Титул гросмейстерів було вперше формально надано російським імператором Миколою II, який 1914 року в іменному порядку нагородив ним п'ять шахістів: Емануїла Ласкера, Хосе Рауля Капабланку, Олександра Алехіна, Зіґберта Тарраша і Френка Маршалла. Ці шахісти були фіналістами знаменитого турніру 1914 року в Санкт-Петербурзі, який частково спонсорував імператор.

До 1950 року термін «гросмейстер/ка» іноді неофіційно застосовували до інших шахістів/ок світового класу.

У 1927 році Шахова Федерація СРСР ввела титул Гросмейстер Радянського Союзу тільки для радянських шахістів/ок. Цей титул було скасовано 1931 року, після того, як Борис Верлінський переміг в Шаховому Чемпіонаті СРСР 1929 року. Титул було повернено 1935 року, щоб нагородити Михайла Ботвинника, який став першим «офіційним» гросмейстером СРСР.

Коли ФІДЕ реорганізувалася після Другої Світової Війни вона прийняла правила з приводу нагороди шаховими титулами. Титули були присуджені за рішенням Генеральних Зборів ФІДЕ і Арбітражного Комітету. ФІДЕ вперше нагородила титулом гросмейстера 1950 року 27 шахістів. Цими шахістами були:

• Найкращі гравці цього часу: чемпіон світу Михайло Ботвинник, і ті, хто кваліфікувався до турніру претендентів 1950 року: Ісаак Болеславський, Ігор Бондаревський, Давид Бронштейн, Макс Ейве, Рубен Файн, Сало Флор, Пауль Керес, Олександр Котов, Андор Лілієнталь, Мігель Найдорф, Самуель Решевський, Василь Смислов, Гідеон Штальберг і Ласло Сабо.
• Шахісти, які пішли із шахів, але були гравцями світового класу на піці своєї кар'єри: Йосип Бернштейн, Олдржих Дурас, Ернст Ґрюнфельд, Борислав Костіч, Григорій Левенфіш, Ґеза Мароці, Жак Мізес, В'ячеслав Рагозін, Акіба Рубінштейн, Фрідріх Земіш, Ксавери Тартаковер і Мілан Відмар.

Юхима Боголюбова не було введено до класу гросмейстерів і він не отримував титул до 1951 року, коли на арбітражному комітеті ФІДЕ проголосували 13 «за», 8 «проти» і 5 утримались. Югославія підтримувала введення титулу, на відміну від інших комуністичних країн. За новими правилами титул міжнародного/ї гросмейстера/ки ФІДЕ отримали:

1. Чемпіон/ка світу.
2. Майстри/ки, які мають абсолютне право грати в Турнірі претендентів/ок або будь-які шахісти/ки, які замінюють відсутнього/ю суперника/цю і заробляють як мінімум 50 % рахунок.
3. Переможці/ниці міжнародного турніру, що відповідають вказаним нормам і будь-які шахісти/ки, що вигравали такі турніри за попередні чотири роки. Турнір має складатись як мінімум з одинадцятьох турів за участі сімох або більше гравців.
4. Гравець/Гравчиня, що демонструє здатність бути рівним/ою з трьома першими шахістами/ками в міжнародному турнірі або матчі. Такі титули повинен схвалити Комітет кваліфікації з підтримкою як мінімум п'яти членів/кинь.

№	Гравець	Країна	Років	Місяців	Днів	Рік
1	Ігор Самуненков[1]	Україна	12	0	25	2023
2	Абгіманью Мішра	США	12	4	25	2021
3	Сергій Карякін	Україна / Росія	12	7	0	2002
4	Доммараджу Гукеш	Індія	12	7	17	2019
5	Жавохір Сіндаров	Узбекистан	12	10	5	2019
6	Рамешбабу Прагнанандха	Індія	12	10	13	2018
7	Нодірбек Абдусатторов	Узбекистан	13	1	11	2017
8	Парімар'ян Негі	Індія	13	4	22	2006
9	Магнус Карлсен	Норвегія	13	4	27	2004
10	Вей І	Китай	13	8	23	2013
11	Раунак Садхвані	Індія	13	9	28	2020

• Шахматы. Энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 91—92. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3