Гриф (музика)

	Конструкція гітари
	Акустична гітара I гриф II корпус; III голова грифа IV накладка на гриф; 1. кілки \| 2. поріжок \| 3. лади \| 4. основа грифа і ґудзик ; 5. нижня дека \| 6. резонаторний отвір з розеткою; 7. струни \| 8. обичайка \| 9. гнізда; 10. струнотримач \| 11. верхня дека; Анкерний стрижень; Мензура
	Електрогітара
	Звукознімачі: сингл, гамбакер; тремоло, сустейн
	Інше
	Каподастр \| Медіатор
	Файли на вікісховищі

Гриф (нім. Griff — «рукоятка») — елемент деяких музичних інструментів (щипкових, смичкових і родини ручних гармонік).

У струнних інструментів — довга вузька частина, вздовж якої натягнуті струни^[1]. В традиційній українській музиці гриф має назву — ручка (див. опис Миколи Лисенка кобзи Остапа Вересая).

Бандура складаєть ся з недуже довгого, але широкого грифа, званого ручка.^[2]

У баяна, гармоніки, акордеона — деталь корпусу, до якої прикріплена клавіатура правої руки. У духових музичних інструментів — вузол вентильного механізму. В електромузичних інструментів — контактна планка, на яку виконавець натискає під час гри^[3].

Примітки

↑ Гриф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Боян. Народні музичні струменти на Вкраїнї // Зоря : часопис. — Львів : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1894. — № 1. — С. 17-19.
↑ Український тлумачний словник