YaChudo

Гримуча ртуть

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Гримуча ртуть
Хімічна структура Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Молекулярна модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Колірсірий[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаC₂HgN₂O₂[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Канонічна формула SMILESC(#[N+][O-])[Hg]C#[N+][O-][2] і [C-]#[N+][O-].[C-]#[N+][O-].[Hg+2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина4,42 г/см³[4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Температура розкладання90 °C[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Розчинність100 mg/dm³[4], невідомо[1] і невідомо[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Маса4,7E−25 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гримуча ртуть у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гриму́ча ртуть, або фульміна́т рту́ті (англ. mercury fulminate; нім. Quecksilberfulminat n), — сполука ряду фульмінатів складу Hg(ONC)2, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти.

Безбарвні, білі або сірі кристали. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Гримуча ртуть — найчутливіша з усіх ініціювальних вибухових речовин. Застосовується як ініціювальна вибухова речовина у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.

При зволожуванні гримучої ртуті її вибухові властивості і чутливість знижуються: при 10 % вологості вона лише горить, не детонуючи, а при 30 % вологості не горить і не детонує.[5] За відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сполуками, а також із нікелем і свинцем. З алюмінієм взаємодіє з виділенням тепла та утворенням невибухових сполук (проходить розкладання алюмінію). Через це гільзи гримучортутних капсулів виготовляють з інших металів (мідь, мельхіор).[6]


Властивості
Густина 4307 кг/м³
Температура спалахування 170–180 °С
Температура вибуху 4450 °С
Швидкість детонації 4500–4850 м/с
Тротиловий еквівалент 0,43

Отримання

Фульмінат ртуті(II) отримують розчиненням ртуті в нітратній кислоті та додаванням до розчину етанолу. Його вперше отримав Едвард Чарльз Говард 1800 року.[7][8] Кристалічна структура цієї сполуки була визначена лише 2007 року.[9]

Подібним чином можна отримати фульмінат срібла, але ця сіль ще більш нестабільна, ніж фульмінат ртуті; він може вибухнути навіть під водою і його неможливо накопичити у великій кількості, оскільки він детонує під власною вагою.[10]

Примітки

  1. ↑ а б в г CRC Handbook of Chemistry and Physics / David R. Lide, Jr., T. J. Bruno — 97 — Boca Raton: 2016. — P. 4–73. — 2643 p. — ISBN 978-1-4987-5428-6, 978-1-4987-5429-3
  2. ↑ а б Knallquecksilber
  3. ↑ PubChem
  4. ↑ а б в Mercuric fulminate
  5. ↑ Гримуча ртуть. Sappers. Процитовано 15 вересня 2026.
  6. ↑ Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 356. — 552 с.
  7. ↑ Edward Howard (1800). On a New Fulminating Mercury. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 90 (1): 204—238. doi:10.1098/rstl.1800.0012. S2CID 138658702.
  8. ↑ Wisniak, Jaime (2012). Edward Charles Howard. Explosives, meteorites, and sugar. Educación Química (англ.). Universidad Nacional Autonoma de Mexico. 23 (2): 230—239. doi:10.1016/s0187-893x(17)30114-3. ISSN 0187-893X.
  9. ↑ W. Beck; J. Evers; M. Göbel; G. Oehlinger; T. M. Klapötke (2007). The Crystal and Molecular Structure of Mercury Fulminate (Knallquecksilber). Zeitschrift für anorganische und allgemeine Chemie. 633 (9): 1417—1422. doi:10.1002/zaac.200700176.
  10. ↑ The Sciences - Fulminating Substances. Scientific American. 11 червня 1853.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).