Гримуча ртуть
| Гримуча ртуть | |
|---|---|
  | |
 | |
 | |
| Колір | сірий[1] |
| Хімічна формула | C₂HgN₂O₂[2] |
| Канонічна формула SMILES | C(#[N+][O-])[Hg]C#[N+][O-][2] і [C-]#[N+][O-].[C-]#[N+][O-].[Hg+2][3] |
| Густина | 4,42 г/см³[4][1] |
| Температура розкладання | 90 °C[4] |
| Розчинність | 100 mg/dm³[4], невідомо[1] і невідомо[1] |
| Маса | 4,7E−25 кг |
 Гримуча ртуть у Вікісховищі | |
Гриму́ча ртуть, або фульміна́т рту́ті (англ. mercury fulminate; нім. Quecksilberfulminat n), — сполука ряду фульмінатів складу Hg(ONC)2, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти.
Безбарвні, білі або сірі кристали. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Гримуча ртуть — найчутливіша з усіх ініціювальних вибухових речовин. Застосовується як ініціювальна вибухова речовина у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.
При зволожуванні гримучої ртуті її вибухові властивості і чутливість знижуються: при 10 % вологості вона лише горить, не детонуючи, а при 30 % вологості не горить і не детонує.[5] За відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сполуками, а також із нікелем і свинцем. З алюмінієм взаємодіє з виділенням тепла та утворенням невибухових сполук (проходить розкладання алюмінію). Через це гільзи гримучортутних капсулів виготовляють з інших металів (мідь, мельхіор).[6]
| Густина | 4307 кг/м³ |
| Температура спалахування | 170–180 °С |
| Температура вибуху | 4450 °С |
| Швидкість детонації | 4500–4850 м/с |
| Тротиловий еквівалент | 0,43 |
Отримання
Фульмінат ртуті(II) отримують розчиненням ртуті в нітратній кислоті та додаванням до розчину етанолу. Його вперше отримав Едвард Чарльз Говард 1800 року.[7][8] Кристалічна структура цієї сполуки була визначена лише 2007 року.[9]
Подібним чином можна отримати фульмінат срібла, але ця сіль ще більш нестабільна, ніж фульмінат ртуті; він може вибухнути навіть під водою і його неможливо накопичити у великій кількості, оскільки він детонує під власною вагою.[10]
Примітки
- ↑ а б в г CRC Handbook of Chemistry and Physics / David R. Lide, Jr., T. J. Bruno — 97 — Boca Raton: 2016. — P. 4–73. — 2643 p. — ISBN 978-1-4987-5428-6, 978-1-4987-5429-3
- ↑ а б Knallquecksilber
- ↑ PubChem
- ↑ а б в Mercuric fulminate
- ↑ Гримуча ртуть. Sappers. Процитовано 15 вересня 2026.
- ↑ Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 356. — 552 с.
- ↑ Edward Howard (1800). On a New Fulminating Mercury. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 90 (1): 204—238. doi:10.1098/rstl.1800.0012. S2CID 138658702.
- ↑ Wisniak, Jaime (2012). Edward Charles Howard. Explosives, meteorites, and sugar. Educación Química (англ.). Universidad Nacional Autonoma de Mexico. 23 (2): 230—239. doi:10.1016/s0187-893x(17)30114-3. ISSN 0187-893X.
- ↑ W. Beck; J. Evers; M. Göbel; G. Oehlinger; T. M. Klapötke (2007). The Crystal and Molecular Structure of Mercury Fulminate (Knallquecksilber). Zeitschrift für anorganische und allgemeine Chemie. 633 (9): 1417—1422. doi:10.1002/zaac.200700176.
- ↑ The Sciences - Fulminating Substances. Scientific American. 11 червня 1853.
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Посилання
- Гримуча ртуть на сайті Sappers
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).