Грига Іван
| Іван Ґриґа | |
|---|---|
 | |
 Депутат Сойму Карпатської України | |
| 12 лютого 1939 — 18 березня 1939 | |
| Народився | 29 серпня 1879 с. Верхні Ворота, Березький комітат, Угорське королівство,  Австро-Угорщина |
| Помер | 18 березня 1939 (59 років) урочище Широке поле (біля смт. Воловець),  Угорське королівство |
| Відомий як | військовослужбовець  |
| Політична партія | Українське Національне Об'єднання |
Іван Ґриґа[1][2][3] (нар. 29 серпня 1879 в селі Верхні Ворота, Березький комітат, Угорське королівство — пом. 18 березня 1939 в урочищі Широке поле (біля смт. Воловець), Угорське королівство — селянин, громадський і просвітянський діяч Карпатської України, посол до сойму Карпатської України.
Життєпис
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич
Народився Іван Ґриґа 29 серпня 1879 року в селі Верхні Верецьки (тепер Верхні Ворота Воловецького району).
Служив у званні капрал в Австро-Угорській армії в 1912.
Активний учасник громадського життя Воловеччини. Був головою церковної двадцятки в рідному селі та сільської «Просвіти». Брав участь у Всезакарпатському конґресі 21 січня 1919. У 1924 році в рідному селі була збудована дзвіниця церкви Різдва богородиці, за планом який Іван Ґриґа привіз у 1921 році з Риму[4]
У 1925 засновує спортивно-виховне товариства «Орел» у рідному селі.
З 1937 заступник голови крайової «Просвіти», голова села, член Першої (Руської) Центральної Народної Ради. 17 жовтня 1937 року був делегатом від Християнської народної партії[5] на Всепросвітянському з'їзді в Ужгороді[6].
12 лютого 1939 року обраний делегатом (послом) до Сойму Карпатської України. Повертаючись із засідання Сойму[7], біля самого Волівця, був заарештований угорськими гонведами. Після жорстоких тортур розстріляний 18 березня 1939 року в урочищі Широке Поле між Волівцем і Яблуново (зараз там селищний смітник!)[8].
Після похорону Івана почалася розправа над рештою січовиків Воловеччини. Забирали на допит у катівнях Нижніх Верецьких і розстрілювали під Бескидом в урочищі Козакова вище села Нова Розтока…
Література
- Енциклопедія Українознавства, Львів, 1993.
Примітки
- ↑ Ющук, Іван Пилипович. Практикум з правопису української мови. Київ: Освіта, 2006 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2017).
- ↑ Фаріон І. Правопис — корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір
- ↑ Карпатська Україна і Авґустин Волошин: Матеріали міжнар. наук. конф. «Карпатська Україна — пролоґ відродження української держави». Ужгород, 11-12 березня 1994 року. Ужгород: Ґражда, 1995. 352с.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- ↑ Верхні Ворота. Церква Різдва богородиці. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ Іван Стряпко. Товариство «Просвіта» і його роль в громадсько-політичному та культурному житті Закарпаття 1920-1939 рр (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ Маніфест до українського народу Підкарпаття. 1937. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
- ↑ Військова окупація Закарпаття. Угорська армія в Хусті [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.] «Карпатська Україна»
- ↑ Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади. Замордування соймового посла Івана Ґриґи. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 31 липня 2018.
Посилання
- Діячі Карпатської України [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).