YaChudo

Грегуар Буйє

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Грегуар Буйє
фр. Grégoire Bouillier Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 червня 1960 (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тізі-Узу, Алжир Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, художник, журналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрАвтофікшен Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Prix de Flored (2002)

Prix Décembred (2017)

Liste Goncourt : le choix polonaisd (2022)

prix André-Malraux du roman engagéd (2022)

Q130753451? (2023)

Q130752022? (2024)


Грегуар Буйє (фр. Grégoire Bouillier; нар. 22 червня 1960 року у Тізі-Узу, що тоді знаходився у французькому Алжирі) — французький письменник[1].

Біографія

Народився у французькому Алжирі, коли його батько проходив там військову службу. Грегуар Буйє повернувся до Франції разом із батьками у віці трьох тижнів. Усе своє життя мешкає в Парижі[2]. Після багатьох поневірянь, під час яких він опинявся на вулиці, влаштувався офісним службовцем у пресагентстві, а згодом став художником і журналістом.

Його автобіографічні розповіді не мають ні вигаданих елементів, ні романної форми; автор прагне знайти зв'язок між реальним і поетичним, що відрізняє Грегуара Буйє від руху автофікції. Його книги, написані під поетичною опікою Мішеля Лейріса, обігрують тему винахідливості життя, всі вони були добре сприйняті критиками[3].

Твори Буйє перекладено в США, Італії, Іспанії та Німеччині.

Твори

  • Rapport sur moi, éditions Allia, 2002[4]
  • L'Invité mystère, Allia, 2004
  • Cap Canaveral, Allia, 2008
  • Le Dossier M, Flammarion, 2017[5]
  • Le Dossier M, Livre 2, Flammarion, 2018
  • Charlot déprime suivi de Un rêve de Charlot, Flammarion, 2019
  • Le Dossier M, Livre 3 : Violet, J'ai lu, 2020.
  • Le Dossier M, Livre 4 : Noir, J'ai lu, 2020.
  • Le Dossier M, Livre 5 : Jaune, J'ai lu, 2020.
  • Le cœur ne cède pas, Flammarion, 2022.

Примітки

  1. ↑ Notice d'autorité de la Bibliothèque nationale de France et Grégoire Bouillier, " Cet assassin, il est des nôtres «[недоступне посилання] Libération, 14 août 2004.
  2. ↑ Див. перші сторінки його автобіографії Rapport sur moi, éditions Allia, 2002.
  3. ↑ Див. напр., № 4 часопису Carnets du loir, який був присвячений цьому автору, " Grégoire Bouillier : Rapport sur moi " [Архівовано 2012-03-29 у Wayback Machine.], 26 листопада 2008.
  4. ↑ Coudreuse, Anne (2009/12/01). Un sens en moins, du sens en plus : une lecture de Rapport sur moi de G. Bouillier. Itinéraires : littérature, textes, cultures (фр.). Pléiade (EA 7338) (2009—4): 163-174. ISBN 978-2-296-10791-5. ISSN 2100-1340. Процитовано 7 novembre 2017.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  5. ↑ Jérôme Dupuis (9 2017). Rentrée littéraire: "Le dossier M", un pari fou sur la vie amoureuse. LExpress.fr. Процитовано 7 novembre 2017.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).