YaChudo

Грегерс Грам

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Грегерс Грам
Gregers Gram
Ім'я при народженнібук. Gregers Winther Wulfsberg Gram Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження15 грудня 1917[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вестре Акер, Осло, Норвегія або Осло, Норвегія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть13 листопада 1944[1][2][3] (26 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Осло, Норвегія[4][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВестре Гравлюннd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяГейре Редагувати інформацію у Вікіданих
Член1-а окрема норвезька рота і Oslogjengend Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняФенрих і рядовий Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиOperation Mardoniusd, Operation Bundled і Норвезька кампанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Воєнний Хрест (Велика Британія) Воїнська медаль (Велика Британія) Військовий хрест
CMNS: Грегерс Грам у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Грегерс Вінтер Вульфсберг Грам (норв. Gregers Winther Wulfsberg Gram; 15 грудня 1917, Осло — 13 листопада 1944, там же) — один з лідерів норвезького руху опору проти німецької окупації Норвегії в роки Другої світової війни, другий лейтенант 1-ї окремої норвезької роти. Загинув у бою.[5].

Біографія

Народився 15 грудня 1917 року у Вестра Акері, районі Осло[6]. Син Гаральда Грама, магістрата Осло і депутата Парламенту Норвегії у 1928—1936 роках[7]. Названий на честь свого діда по батьківській лінії Грегерса Грама-старшого, прем'єр-міністра Норвегії у Стокгольмі і губернатора Гедмарку.

Грам поступив в університет Осло на факультет права, причому вступні іспити він здав не з першого разу[6].

Під час війни

Після вторгнення німецьких військ в Норвегію 9 квітня 1940 року Грегерс приєднався до опору і вирушив у армію. В її складі брав участь у декількох боях проти німецьких військ, після капітуляції став займатися поширенням антинімецьких листівок. У 1941 році покинув Норвегію і прибув до Великої Британії[5], де був завербований британським Управлінням спеціальних операцій і пройшов курс підготовки як боєць 1-ї окремої норвезької роти Мартіна Лінге[8].

12 березня 1943 року Грегерс Грам і його товариш по службі Макс Манус скинуті на парашутах над Норвегією, розпочавши реалізацію операції «Мардоній»[5]. Під час операції Манус захворів на пневмонію, і Грам взяв на себе всі зобов'язання з проведення операції і надання медичної допомоги. 28 квітня стараннями Грама були затоплені два кораблі, а третій сильно пошкоджений.[9]. Після завершення операції Манус і Грам повернулися до Великої Британії, де залишалися до жовтня.

Грам був нагороджений Воєнною медаллю за успішно проведену операцію «Мардоній», а влітку отримав норвезький Військовий хрест з мечем з рук короля Гокона VII. Нагородження відбулося в навчальному центрі Управління спеціальних операцій біля моста Неті (графство Інвернессшир, нині область Гайленд)[10]. На тій же церемонії свої Військові хрести з мечами отримали Йоахім Реннеберг та Єнс Антон Поулссон як учасники атаки на заводи з виробництва важкої води у Веморку[10]. На церемонії нагородження були присутні кронпринц Улаф, міністр оборони Оскар Торп і командувач збройними силами Норвегії Вільгельм фон Танген Ганстеен[10].

У жовтні 1943 року Грегерс Грам, Макс Манус, Ейнар Ювен і К. Ф. Віборг повернулися до Норвегії для проведення другої операції «Бандл» зі знищення німецьких кораблів[5]. Надалі Грам брав участь у складі саботажної групи «Загін Осло», відомою Гуннаром Сенстебю, в ряді інших диверсій[11]. Також Грам займався «чорною» пропагандою, поширюючи серед німців провокаційні листівки[5]. Під час однієї з диверсій Сенстебю і Грам зруйнували склад з німецькими документами про зайнятість норвезького населення, а потім атакували нафтову вежу[9].

13 листопада 1944 Грам був убитий в перестрілці в кафе в районі Грюнерлекки в Осло[5]: фальшиві німецькі дезертири відкрили вогонь по Граму і його товаришеві по службі Едварду Таллаксену (Таллаксен наклав на себе руки через 16 днів)[6].

Примітки

  1. ↑ а б Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
  2. ↑ а б Національна бібліотека Ізраїлю
  3. ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  5. ↑ а б в г д е Kraglund, Ivar (1995). Gram, Gregers. У Hans Fredrik Dahl (ред.). Norsk krigsleksikon 1940-45 (норв.). Oslo: Cappelen. с. 138. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 20 квітня 2009. Процитовано 20 грудня 2008.
  6. ↑ а б в Alkärr, Thomas (28 листопада 2008). Gregers Gram (Norwegian) . NRK Gull. Архів оригіналу за 21 грудня 2008. Процитовано 21 грудня 2008.
  7. ↑ Moland, Arnfinn (1995). Gram, Harald. У Hans Fredrik Dahl (ред.). Norsk krigsleksikon 1940-45 (норв.). Oslo: Cappelen. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 20 квітня 2009. Процитовано 21 грудня 2008.
  8. ↑ Nøkleby, Berit (1995). Kompani Linge. У Hans Fredrik Dahl (ред.). Norsk krigsleksikon 1940-45 (норв.). Oslo: Cappelen. с. 221. ISBN 82-02 -14138-9. Архів оригіналу за 2011 –08–11. Процитовано 20 грудня 2008. {{cite encyclopedia}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2011-08-11? (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  9. ↑ а б Recommendations for Honours and Awards (Army) -Image details-Gram, Gregers. DocumentsOnline. The National Archives. Архів оригіналу (fee required to view full pdf of original recommendations) за 15 липня 2021. Процитовано 22 грудня 2008.
  10. ↑ а б в Manus, Max (1995). Mitt liv (норв.). Oslo: Damm. с. 176—177. ISBN 82-04-09571-6.
  11. ↑ Borgersrud, Lars (1995). Oslogjengen. У Hans Fredrik Dahl (ред.). Norsk krigsleksikon 1940-45 (норв.). Oslo: Cappelen. с. 319. ISBN 82-02-14138-9. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 20 грудня 2008.


Персоналії Норвегії Це незавершена стаття про особу Норвегії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).